Карашинці: БУТРИН Степан. МОЄ РІДНЕ СЕЛО — КАРАШИНЦІ

МОЄ РІДНЕ СЕЛО — КАРАШИНЦІ

Моє рідне село Карашинці
Розляглось по обох берегах.
Річка Тайна, мов вуж, протікає,
В Збруч прямує її довгий шлях.

Часто в снах по селі я блукаю,
По зелених прекрасних полях,
Мов дитинство своє там шукаю
У вишневих розквітлих садах.

За селом, наче килим зелений,
Простелились густі пшениці.
Як погляну на них — молодію,
Ніжна дрож пробіга по лиці.

Біля школи збудовано церкву —
Гордовито стоїть край села.
Всі на неї так довго чекали,
І вона, мов красуня, зросла.

Як в житті, так в селі різні зміни,
Бо життя бистрим птахом летить,
Виростає нове покоління...
Село завжди, мов вулик, бринить.

Степан БУТРИН.

Джерело:
поет. збірка «Я те сказав, про що ніколи не мовчать», Т., 2005, «Підручники і посібники».

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 18.09.2012]