Карашинці: БУТРИН Степан. В КАРАШИНЦІ

В КАРАШИНЦІ

Знову їду до рідної хати.
Моя хата — гніздечко моє.
Серед рідних людей, близьких серцю,
Там згадаю дитинство своє.

Біля хати вже вишня розквітла,
І в саду цвіту так, як завжди.
Підійду до старої криниці
Та й нап’юся із неї води.

Все тут близьке мені і знайоме,
Всі тут сходжені мною стежки.
Звідси з радістю, щиро, з любов’ю
В Львів мене проводжали батьки.

Вже в селі я нечасто буваю,
Бо батьків там немає давно.
Все одно за селом я скучаю,
І для мене найкраще воно.

Степан БУТРИН.

Джерело:
поет. збірка «Я те сказав, про що ніколи не мовчать», Т., 2005, «Підручники і посібники».

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 18.09.2012]