Карашинці: БУТРИН Степан. БАТЬКОВА КРИНИЦЯ

БАТЬКОВА КРИНИЦЯ

На подвір’ї батькова криниця,
В ній холодна, прозора вода.
Вона гарна, немов молодиця,
На прохожих весь час погляда.

Біля неї дозріла калина.
Віти міцно її обняли,
Причепурена, наче дитина,
Й подорожні до неї зайшли.

Напилися смачної водиці,
Посміхнулись до них і пішли.
Ще зірвали з калини китиці,
В них розраду для себе знайшли.

Грона дивляться зверху в криницю,
Наче зорі, над нею горять.
Прикрашають її, чарівницю,
Ще й листочки щось їй шелестять.

І криниця, й червона калина —
Скрізь по селах у нас вони є.
Їх обожнює кожна родина,
Бо в них щастя вбачає своє.

КРИНИЦЯ

На подвір’ї тихо схлипує криниця,
Її голос ніжний, мов спів журавля.
Дівчино, напийся смачної водиці
І скажи по правді, як тут взялась я.

Дехто із сусідів з мене носить воду,
Але хто з них знає, хто мене копав.
Треба зберігати пам’ять родоводу,
Щоб ніколи корінь в роді не пропав.

Хто копав криницю? Запитаю в діда,
Може, його батько чи прадід його,
Якщо він не знає — хай спита в сусіда.
Хочу докопатись коріння свого.

Бо весь час куштую із криниці воду —
І хотіла б знати, хто її копав.
Треба берегти нам пам’ять родоводу,
Щоб корінь не всох наш, щоби не пропав.

Степан БУТРИН.

Джерело:
поет. збірка «Я те сказав, про що ніколи не мовчать», Т., 2005, «Підручники і посібники».

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 18.09.2012]