Саранчуки: БУГАЙ Богдан. МОЄ СЕЛО САРАНЧУКИ

МОЄ СЕЛО САРАНЧУКИ

Над Золотою Липою — смарагдові луги,
Дитинства неповторного казкові береги.
Там, де моєї юності розбіглися стежки,
Стоїть найкраще на землі село Саранчуки.

У річці цій купаються заквітчані садки
І небо віддзеркалюють замріяні ставки.
А з двох сторін сторожею стоять вервечки гір,
Неначе заворожені цим краєм з давніх пір.

Почався тут мій родовід, тут корені мої,
Тут навіть найврочистіше співають солов’ї.
А очі у закоханих — як зорі в небесах,
Що кличуть в даль незвідану на променистий шлях.

Найкраща в світі сторона, мій вірний оберіг.
Живе матуся тут моя, тут батьківський поріг.
Тут повнокровного життя — цілюще джерело,
Тому й вертаюсь звідусіль в своє святе село.

Над Золотою Липою — смарагдові луги,
Дитинства неповторного казкові береги.
Там, де моєї юності розбіглися стежки,
Стоїть найкраще на землі село Саранчуки.

27. 08. 2001 р.

Богдан БУГАЙ.

Джерело:
поет. збірка «Два крила», Т., «Лілея», 2005.

[Інф.: 28.12.2009. Оновл.: 18.09.2012]