ОБШАРСЬКА Раїса. ЧОРТКІВ
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про Чортків
ЧОРТКІВ
Далекий дзвін Трипільської культури
Видзвонює історію віків.
Серед руїн, розрухи і зажури
Зростає едельвейсом мій Чортків.
Встає, як символ ніжності і вроди,
Із шепоту Сарматських теплих хвиль,
І дотепер несуть Серету води
Далекий відгомін минулих див.
А ще страждань, і горя, і розборів,
Знущання шляхти і татарський жах.
Звитяжні імена своїх героїв
Співають гори у дзвінких піснях.
Із глибини віків лунає слава
Майстрів, умільців, вроджених творців...
Чортківський замок, церква дерев’яна,
Бруківки-слави з-під копита спів.
Далека і бурхлива офензива
І січових стрільців незламна рать,
І Українська нездоланна сила —
У тьмі вогнями вічними горять.
А мовчазні тюремні чорні ґрати
Устами мертвих до живих кричать:
«За Волю, за Вкраїну помирати
На долі нам поставлено печать!»
І з-під ярма фашистської неволі,
Із сталінських смертельних таборів
Ти рвалося до правди і до волі,
Кохане місто — сонячний Чортків.
У білому вінку п’янких каштанів
Долаєш зло, женеш далеко сум.
І розцвітають маки полум’яно
Від мрій твоїх, від сущих твоїх дум.
Галичини гаряче вірне серце,
Моє кохане місто чарівне.
І де знайти те золоте відерце,
Щоб виміряти ним тепло твоє?
Між горами колискою любові
Вигойдуєш історії слова,
О, сивочолий, древній мій Чорткове —
Світлице мого щастя і добра!
Раїса ОБШАРСЬКА.
Джерело:
поет. збірка «Краплини серця полум’яні», Т., «Джура», 2001.
[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]
