Ягільниця: ІЛЬНИЦЬКА Софія. МОЄ СЕЛО ЯГІЛЬНИЦЯ

МОЄ СЕЛО ЯГІЛЬНИЦЯ

Ягільниця, моє село, яка ж бо ти мила,
Я про тебе, моє село, ці рядки зложила.

Розкинулось наше село, на горбочках хати,
Попід селом тече річка — Черкаською звати.

З Черкавщини випливає, долиною в’ється,
І тому-то наша річка Черкаською зветься.

Поздовж річки ростуть верби довгою смугою,
Там все ходять діти гратись цілою юрбою.

Назбирають гарних квітів і сплетуть віночок,
Потім беруться за руки — заводять таночок.

І співають біля річки весело, весело,
Верби шумлять і розносять пісню на ціле село.

І лунає спів дитячий, як дзвінок з дзвіниці,
А хто вчує, то і каже, це співають діти з Ягільниці.

Ягільниця, моє село, як тебе не любити.
Із тобою не хотілося б ніколи розлучитися.

Софія ІЛЬНИЦЬКА.

Джерело:
антологія поезії авторів села Ягільниці «Моя стежина», Чортків, 1999, упорядник Степан БУБЕРНАК.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]