Ягільниця: БУРДЯК Марія. ЯГІЛЬНИЦЕ МОЯ

ЯГІЛЬНИЦЕ МОЯ

Село Ягільниця — моє село.
Мене там гріло батьківське тепло.
Я там черпала снагу для життя
І до Вітчизни кращі почуття.

В селі Ягільниці зростала я,
Минала там і молодість моя,
І хоч стекло з тих пір багато літ —
До тебе приїжджаю й шлю привіт.

Ягільниці п’ятсот і п’ятдесят,
Та їй повічно буть і процвітать.
Хай для потомків пам’ять лиш те все,
Що це село зазнало, збереже.

Ягільнице! За свій вік ти не раз
Тяжкий, було, переживала час,
Та вистояла ти і не здалась...
І звідки в тебе стійкість та бралась?

Стоїть ще замок — свідок давнини,
Як бились з турками батьки й сини,
Щоби нападників більш не було.
Щоб вільни стало рідне їх село.

В нас польська шляхта гнобила народ,
Фашисти наших мали теж за скот,
При владі Рад не все було гаразд —
Зовсім неждано зміни стались враз.

Зловісна Друга світова війна
Багато горя людству принесла.
Не стало вже в Ягільниці жидів,
Поляки виїхали до «братів».

Вкраїнців, депортованих з Карпат,
Було поселено до польських хат.
Від ностальгії і тяжких недуг
Вмирали часто люди тут навкруг.

Ще й неврожайний сорок сьомий рік
Вкорочував голодним людям вік.
Відтак колгосп засновано в селі —
Тоді й не завжди був хліб на столі.

Та стали працювати всі гуртом —
Ягільницю звеличили трудом.
В селі з роками кращало життя,
Вже не було старому вороття.

В трудний для краю повоєнний час
Районний центр знаходився у нас.
Й село перетина центральний путь,
За те його містечком і зовуть.

Середня школа вже багато літ
Випускникам дає путівки в світ.
А світом тим є їхнє майбуття,
Отож дає путівки у життя.

В селі лікарня і аптека є —
Все в нас на місці, маєм все своє:
Є церква, звісно, є й клуб та дитсад —
Надійний заклад для сільських малят.

Торгточок кілька, чайна для послуг,
Майстерні й бойня, є тому скрізь рух.
Ягільницькі заводи швидкома
Прославились в країні недарма.

В Ягільниці всі здружено живуть,
Хоч різний люд здаля осівся тут:
Надсянці й лемки, подоляни теж,
Нема між ними поділу, ні меж.

Ягільнице, красуйся і мужай,
Ти — часточка Вітчизни, пам’ятай!
Гордись, пишайся добрими дітьми —
Стійкими українськими людьми!

Травень, 1998 р.

Марія БУРДЯК.

Джерело:
антологія поезії авторів села Ягільниці «Моя стежина», Чортків, 1999, упорядник Степан БУБЕРНАК.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]