Притулі Євгенії: КІТ Михайло. Я ВКЛОНЯЮСЯ ЛЮДЯМ ЖЕРТОВНИМ

Я ВКЛОНЯЮСЯ ЛЮДЯМ ЖЕРТОВНИМ

Євгенії Іванівні Притулі,
лікарю за покликанням, присвячую

Перший день зустрічає людина —
Розкриває свої оченята.
Ручки тягнуться в простір невинно,
Поруч люди у білих халатах.

На устах в них усмішка привітна,
Випромінюють очі їх свято.
Протікають їх дні непомітно
В кабінетах і світлих палатах.

Як ніхто, вони нас розуміють.
Біль сприймають чужий, наче власний.
Щирим словом нам душу зігріють
І на поміч прийдуть своєчасно.

Вони завжди є поруч із нами,
Коли наше життя ледь іскриться.
Довіряємо тіло, як мамі,
Довіряєм святі таємниці.

Доброти у них серце є повним,
Біль нестерпний вгамують поволі.
Я вклонюсь цим людям жертовним
І бажаю щасливої долі.

21-23 листопада 2001 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]