НЕНЦІНСЬКИЙ Анатолій. СЛОВО ДАНИЛА НЕЧАЯ НА СТАРШИНСЬКІЙ РАДІ У ЗБОРОВІ
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про Зборів
СЛОВО ДАНИЛА НЕЧАЯ НА СТАРШИНСЬКІЙ РАДІ У ЗБОРОВІ
Нагадала ворожка мені ще сто літ,
Та й сю мить, братове, пішов би на палю —
Хай лишень на своєму Вкраїна стоїть,
Коб із смертю моєю — і шляхта пропала!
Гей, як славно в маєтках вогонь загуляв:
Аж морозом сипнуло панам поза шкуру.
Дяка Богу і шаблі — я маю Брацлав,
На гостину запрошує кум у Проскурів.
Бо збудив я Поділля о гнівній порі:
Де байрак — там козак, де козак — там селяни.
Добре шляхти вкосили мої косарі:
Скільки сіна того зогнило у Пиляві!
Ми обкосимо й Віслу поздовж і опріч,
Посполитих і там зберемо під корогви, —
Добрі коники в нас, кинь лиш, гетьмане, клич
Та й веди, бо ти вчений і знаєш дорогу.
Ой ти, Хмелю наш, Хмелю, чи спиш наяву?
Мудрування твого я збагнути не годний.
Та ж тобі Запорожжя дало булаву,
Щоб на голови панські — мов кара господня!
Ти ж варганиш листи, мов паршивий школяр,
Улещаєш Стамбул, заграєш із Ордою...
Та бодай би він всох тобі, той каламар
І гусей хай би вибило паддю якою!
Ой, Богдане, не стій проти стрижня ріки,
А веди нас хутчій в гонорову Варшаву.
Лиш змахни булавою — козацькі полки —
Копитами розтопчуть гадючу державу!
Кров у жилах скипа від ждання і грання,
Від писаній твоїх і нудних дипломатій.
Та чи варте плюгавеньке короленя,
Щоб козак перед ним йшов гопак витинати?
Та ж воно, як побите щеня, он дрижить.
За загривок бери — і у сакви козацькі.
Хай як хоче собі там, сидить чи лежить,
По-собачому виє чи ниє по-людськи,
Ми ж його усім військом до сейму здамо:
Заберіть своє злото із потрохами.
Вибачайте, що трохи він, теє, намок —
Перепудився вельми король ваш коханий...»
Ой, Богдане, кусатимеш лікті не раз,
Як відпустиш побитеє псище до тічки.
Він хвостом повиляє, а вижде свій час —
Потече по Вкраїні кривавая річка...
Коли щось не до шмиги кажу, вибачай:
Пасталакати зроду не звик поза очі.
Я, полковник брацлавський Данило Нечай.
Так Данилом і вмру, хочеш ти чи не хочеш.
Все, Богдане, сказав.
Дайте, хлопці, попить,
Остудити себе, вельми ниньки презлого...
А тепер говори, що нам далі робить,
Бо пора вже почути
Й розумного
Слова.
1979. м. Хмельницький.
Анатолій НЕНЦІНСЬКИЙ.
Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1992 рік.
[Інф.: 16.09.2012. Оновл.: 16.09.2012]
