Маркова: МЕТАНЧУК Євген. «РОМАНОВА ДОЛИНА»

Добре пам’ятаю, як улітку 1944 року в наше село прибула група хлопців-упівців, які за ніч поповнили запаси продуктів і подалися на відпочинок у ліс «Романової Долини». Та хтось зрадив і доповів червоним про них, і вранці почався бій з великою силою яничарів. У цьому нерівному бою полягло багато хлопців-упівців, які поховані в братській могилі Марківського лісу урочища «Романова Долина».

«РОМАНОВА ДОЛИНА»

Є в Марківськім лісі «Романова Долина»,
І знає про неї найменша дитина,
Бо там із-під бука вода витікає,
І хто спрагу має, туди повертає.
В часи лихоліття прийшли в цю долину
Вояки-упівці на денний спочинок.
Щоби лице вмити і води напитись,
З нічного походу трохи відпочити.
Та хлопці недовго тут спочивали,
Сексоти дізнались — червоним продали,
Туман лиш розвіявсь, роса землю вкрила,
Вже мчала в долину ворожа лавина.
З нічного походу хлопці відпочивали
І про зраду нічого не чули, не знали.
Та крикнув дозорний: — Вставайте, герої,
Беріть в руки зброю, готуйтеся, хлопці
Відважні, до бою, бороніть криницю
І свою домівку, що вам замінила лісову хатину.
А хлопці сказали: — Будем воювати, навалу
Червоних звідсіль виганяти.
І почався бій кровавий в лісовій долині,
Тільки жаль, що ми не знаєм сексотів понині.
І билися мужньо, як леви, герої,
Хоч було їх мало, й без доброї зброї.
Земля червоніла, здригалась від болю,
Бо рвались гранати тих хлопців за волю.
Ніхто не здававсь, не просив порятунку,
Бо були то хлопці міцного гатунку.
І полягло часть героїв за волю і честь,
За народ, Україну...
Поклали героїв у братську могилу.
Минають літа, і час стрімко плине,
А пам’ять жива про «Романову Долину».

Євген МЕТАНЧУК.
м. Монастириська.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №66 (15074) від 19 серпень 2009 року.

[Інф.: 15.09.2012. Оновл.: 15.09.2012]