Коропець: МОЧКОДАН Ігор. ХРАМ

ХРАМ

Дім Мій — буде домом
Молитви в народів усіх...
Марко, 11,17
Як хто нівечить Божого храма,
Того знівечить Бог, бо храм Божий
Святий, а храм той — то ви!
1 Кор., 3,17

Вже майже цілих шість століть
З Дністром Коропець розмовляє.
Успенська церква тут стоїть
Й людей до Бога закликає.
І пам’ятає про минуле,
Про добрі і лихі часи,
Про працю й війни, які були,
Про брязкіт гострої коси.

Тепер Коропець знов цвіте,
Й живуть у ньому люди,
Він з часом й світом в ногу йде,
Про нього знають всюди.
В Коропці випало і нам
Сьогодні в мирі проживати,
Коли вознісся в небо храм
І над селом почав сіяти.

Його заклали вже давно
І навіть були збудували,
Та більшовизм прийшов в село,
І храм ганебно зруйнували.
Крізь сльози, ненависть й журбу
Людська любов до Бога
Пройшла і Другу світову,
І не одну важку дорогу.

Та доля зглянулось на нас
І щастя дарувала.
Настав таки спокійний час,
І Україна вільна стала.
Тоді зібралось все село
На це велике свято
І сили у собі знайшло,
Щоб храм новий побудувати.

У праці дочки і сини
Жили десяток років,
А стіни храму все росли
І йшли угору крок за кроком.
Якось по небу пропливла
Мала пташина зграя,
Тоді земля моя звела
Собор Святого Миколая.

Сьогодні храм в погожі дні
Усіх любов’ю наповняє,
В серця лихі і кам’яні
Він милість й ласку посилає.
Нехай же він багато літ
Іще буде стояти
І від негоди, горя й бід
Село моє оберігати.

Ігор МОЧКОДАН.

Джерело:
поет. збірка «Коли небо говорить з Землею», Т., «Воля», 1994.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 15.09.2012]