Іваноньківу Богдану: Городиський Леон. Маестро

  • Друк

Маестро

Богдану Іваноньківу

Не чути ще звуків оркестру,
В задумі бандури мовчать,
Виходить на сцену маестро,
А років йому — двадцять п’ять.
Вклонивсь, усміхнувсь, підняв руки,
Очима обвів увесь зал —
І стрімко полинули звуки,
Прекрасний, могутній хорал.
А в звуках цих Ріпинці милі,
І Стрипи весняний прибій,
І снятинські ночі щасливі,
Й Тернополя день чарівний.
А в звуках цих Львова світанки,
Франківська веселий привіт,
Побачень, прощань полустанки,
Миттєвості сонячних літ.
В них спомини гірко-пекучі,
Людської байдужості лід,
І струсівські верби плакучі,
Й Трембовлі каштановий цвіт.
У звуках цих вся Україна —
Карпати, Дністер і Дніпро,
Всі друзі, знайомі, родина,
Батьківської хати тепло.
Ці звуки все вище злітають.
Їх чути у Польщі, Литві.
Другарі болгари співають
Вкраїнські стрілецькі пісні.
Роки промайнули, мов птиці,
На скронях ледь-ледь сивина.
Та світяться очі-зірниці,
В них завжди сміється весна.
Лунають знов звуки оркестру.
У залі всі люди стоять.
Виходить на сцену маестро,
Сьогодні йому — п’ятдесят.
Такі ж чарівні в нього руки,
Постава все та ж молода.
Та більше гармонії в звуках,
Ніжніша в бандури струна.
Усе пережите воскресло,
Від оплесків стіни тремтять.
Стоїть серед залу маестро,
Якому завжди двадцять п’ять!

Леон Городиський.
м. Теребовля.

Джерело:
г. «Вільне життя», №13(14437) від 10 лютого 2004 року.

[Інф.: 01.08.2012. Оновл.: 02.07.2014]