Наливайку Северину: ЯРМУШ Василь. ДУМА ПРО ШАБЛЮ НАЛИВАЙКА

ДУМА ПРО ШАБЛЮ НАЛИВАЙКА

В Гусятині, під грушкою,
закопана шабля Наливайка.
Із народних уст.

Над Гусятином громи зареготали,
блискавиці квітли буйноцвіттям.
Ой шуміла буря дзвоном сталі
над розп’ятим українським літом.

Рано-вранці голосили дзвони,
і хитались замків горді стіни.
Ой сідлали козаченьки коні,
як ножі святила Україна.

День горів, як зірвана китайка,
і полки вставали до світання...
Страшно посміхався Наливайко
в буревійнім клекоті повстання:

— Гей, до зброї, гей, до зброї, люди!
Гей, до бою, друзі ясночолі!
День повстання, стань великим чудом,
краще смерть, ніж жити у неволі!

Досить вам благати у молитвах,
щоби небо винних покарало...
Так гукав отаман серед битви
голосом знедоленого краю.

Панська кров, як полум’я червоне,
залила столочені долини...
А в шорсткій, затиснутій долоні
шаленіла шабля Северина.

...Не ридай, Гусятине, не треба,
знаю, що нема його могили,
зате слава піднялась до неба
на козацьких нездоланних крилах.

Хай нема могили Северина,
як нема у тисячі героїв...
Його вічну славу Батьківщина
пригорнула дужою рукою.

...Вже ділилась шляхта золотими,
а з глибин притишених байраків
посходились мужні побратими
закопати шаблю Наливайка.

Кам’яніла гнівом ніч осіння,
козаки в майбутнє поглядали...
Для дітей нового покоління
вони славну зброю закопали.

І пішли, набивши самопали,
де кишіли ворогом дороги,
щоб нащадків доля шанувала,
щоб чужинцям не схилялись в ноги.

...Я іду, надія серце будить.
Де ж та шабля, де її шукати?
Дайте, люди, я не той приблуда,
що обдер стару батьківську хату.

Зброю цю я дітям подарую,
покладу їм шаблю на коліна,
аби знали, як в кривавих бурях
гартувалась воля України!

1968-1971 рр.

Василь ЯРМУШ.

Джерело:
поет. збірка «Правди святе зерно...», Т., «Джура», 2003.

[Інф.: 14.09.2012. Оновл.: 14.09.2012]