Івачів Долішній: ТИМОЧКО Петро. ІВАЧІВСЬКІ ДЗВОНИ

ІВАЧІВСЬКІ ДЗВОНИ

Немає вже ні дзвонів, ні дзвіниці,
стоїть заперта церковця сумна...
Чого, скажіть, не зроблять люди ниці,
як в їхні душі влізе сатана,
а небо понад ними стане сіре,
бо замість зір там зяють чорні діри?

Де ви тепер, мої мосяжні дзвони? —
Вас познімали зайди для війни,
щоб відливати кулі, чи патрони,
чи лицарям розбою ордени,
та я вас чую, дзвони великодні,
бо ви в душі лунаєте й сьогодні.

Невже ж бо ви замовкнете зі мною,
вмрете навік зо мною водночас
і люди йтимуть мовчки за труною,
щоб поховати і мене, і вас? —
А я б хотів, щоб вас і крізь минуле
колись іще в Івачові почули.

19.10.1987

Петро ТИМОЧКО.

Джерело:
поет. збірка «У стрімкім потоці часу та подій», Т., 1995.

[Інф.: 13.09.2012. Оновл.: 13.09.2012]