Івачів: ТИМОЧКО Петро. У ДВОХ МОЇХ СЕЛАХ
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про села Тернопільського району
У ДВОХ МОЇХ СЕЛАХ
Стоять над Серетом, немов близнюки,
Долішній Івачів, Горішній Івачів —
в тих селах, які пам’ятають віки,
минули літа мої давні дитячі.
Там небо підперли старі ясени
і шепчуться з ними високі тополі,
сумують спустілі поля восени
і кинуті гнізда лелечої долі...
Там сіяли жито вже скіф і дуліб,
там русичі мирні за плугом ходили,
діди мої їли кривавий свій хліб,
а дикі пришельці мотали з них жили.
Дари і нещастя несла їм земля,
гірким полином поросли Медобори —
світ за очі їхав мій люд звідсіля
нову батьківщину шукати за морем.
Я бачив, як гнали людей на Сибір,
як плакали ніччю розбуджені діти,
мина вже невдовзі піввіку з тих пір,
та годі ясир цей жахний зрозуміти.
А нині тікають з села, мов чумні, —
на землю начхавши, шукають удачі...
Дивлюся: стоять опустілі, сумні
Долішній Івачів, Горішній Івачів.
4.03.1982
Петро ТИМОЧКО.
Джерела:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік;
збірка поезій «Із болем у душі», Л., «Каменяр», 1995.
[Інф.: 13.09.2012. Оновл.: 13.09.2012]
