Білоскірка: СТОЦЬКИЙ Ярослав. “Поховайте мене в Білоскірці...”

* * *

Поховайте мене в Вілоскірці,
Де предків прах святий,
Де при незгасній зірці-свічці
Я буду свій, а це чужий.

Й тінь яблунь з ясенами
Мене від спеки берегтиме,
А трави з полинами —
Мої нетліючі килими.

А на полях, що навкруги,
Я відчуватиму кістками
Моїх сельчан плуги
Із їхніми невтомними руками.

До мене з вітром залетить
Села вишневий запах
Й душа, напевно, защемить,
Земне вимірюймо у втратах.

Поховайте, та без сліз,
Без жалю і смутку, —
Я для Бога в світі ріс, —
Тихо киньте землі грудку.

Помоліться хоч в думках,
Кілька слів зроніть, —
Я ж сказав усе в книжках, —
Книги-зерня бережіть.

Поховайте мене в Білоскірці
І думками торкніться Неба,
Помоліться зірці-свічці,
А іншого і не треба.

18.10.1998 р.

Ярослав СТОЦЬКИЙ.

Джерело:
збірка поезій та історичний нарис «Білоскірки спалена сльоза».

[Інф.: 06.10.2009. Оновл.: 13.09.2012]