Білоскірка: СТОЦЬКИЙ Ярослав. “О, згорблене, моє село...”

* * *

О, згорблене, моє село
Ландшафтом дивним — не душею,
Й хоч сотні літ, мов сон, пройшло,
Та ти залишилось священною землею,

Освяченою потом односельців, —
Цих вічно мозолистих трударів,
Котрі у нею вклали своє серце
Й небесний стогін журавлів.

Й нев’янучу надію на Спасителя, —
На Його ласку, доброту, любов...
О, Білоскірко! — й ти — земля Творителя,
І я до тебе повертаюсь знову й знов.

Іду з дитинства втоптаною стежкою
До отчої домівки на горбку
І зрошую її слізьми-мережкою
Нетлінних споминів, що в серці у кутку.

Милуюсь, зачарований тобою,
Моє священно згорблене село,
Бо навіть і могилу наді мною
Накриє твого неба скло.

11-12.04.2000 р.

Ярослав СТОЦЬКИЙ.

Джерела:
збірка поезій та історичний нарис «Білоскірки спалена сльоза»;
г. «Подільське слово», №..() від 23 серпня 2002 року.

[Інф.: 28.01.2009. Оновл.: 13.09.2012]