Річка Нічлава: Костів-Гуска Ганна. Нічлава

Нічлава

Маленька річка. Рівні береги.
Спокійне плесо. Дерев’яний міст.
Розкинулися хати навкруги.
В садах господарює падолист.
Яке близьке і рідне серцю все,
Ах, осене, печаль твоя ласкава!
Як світ стара, пливе одвік Нічлава,
Спокійні води до Дністра несе...
Під вербами на березі стою:
Отут Вітчизна почалась для мене —
Ці пагорби, ці ясени, ці клени
Вбираю в душу сонячну свою.
Моя колиско, перші тут сліди,
Початок пісні — трепетна Нічлаво!
Щоб слово по-новому зазвучало,
Ріка Нічлаво! Доленько моя!
Щоразу, як на сповідь, йду сюди.
Од верб зелена, а від неба синя.
Я приведу сюди дочку і сина,
Навчу любити землю так, як я.

Поетка Ганна Костів-Гуска

Ганна Костів-Гуска.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 08.09.2012. Оновл.: 28.06.2014]