Річка Дністер: Зозуляк Євген. Дністер

Ріка Дністер, Дністровський каньйон, Берем’янська наскельно-степова ділянка, Червона гора. Вид на Дністер. Весна. 4 квітня 2010 року

Дністер

Г. Г.

Вузеньким річищем дороги
Ми до Дністра немов пливли.
Дерева закидали роги
Й оленями з небес пили.

І потривожено тремтіли
Зірки і скапували вниз.
І ми хотіли, так хотіли,
Щоб котрась трапила у нас.

Та їх блискучий ртутний холод
Перелітав за горизонт
(Так після зливи доокола
Скидає краплі мокрий зонт).

Так після зливи з радим громом
Сто ручаїв в Дністер пливуть,
Як ми пливли, поки за рогом
Одвічний шум не вплив до вух.

— Дністер, — сказала ти мені.
— Дністер, — вже я, мов другий берег
А перед нами в темноті
Котивсь Дністер у чорну безвість.

Мовчав я, тихий син Збруча.
Мовчала ти, дочка Нічлави.
І, наче сивий дід, бурчав
Дністер і ніс одвічні лави.

О наша родоводна славо!
І нам сльозами очі слало...

Поет Євген Зозуляк

Євген Зозуляк.

Джерело:
поет. збірка «Годинник любові», Т., «Поліграфіст», 1997.

[Інф.: 04.11.2009. Оновл.: 28.06.2014]