Гузій Назар. Він мовчки впав…

Меморіал на місці загибелі Устима Голоднюка на вул. Інститутській у Києві

Він мовчки впав…

Він мовчки впав…
І слова не сказавши —
Пішов на вічнеє життя у Рай.
А молодим він був,
Життя ще не пізнавши —
Навіки він покинув рідний край…
Лише почувся тихий стогін,
Тремор тіло все оволодів…
Літ двадцять лише йому минуло
А вже пішов у інший світ…
Він вже пішов…
Уже не повернути…
Навіки все покинув він земне…
А матір… матір…
Ніяк не може це збагнути,
Повірити не може в це…
Не вірить, що немає сина…
Ще молодий…ще жить і жить…
Та одцвіла уже його година,
І він покинув Україну назавжди…
Покинув…та лиш тільки тілом…
А дух його ще досі тут горить…
Дух патріота не запре в могилу,
Хоч мертвий він, та поміж нас живе…
Живе…і жити буде вічно!
Героєм став у боротьбі…
І тіло він поклав за Україну,
Щоб не жила ніколи та в ганьбі.

08.04.2014 р.

Назар Гузій.

Джерело:
* poetryclub.com.ua

[Інф.: 07.02.2015. Оновл.: 07.02.2015]