Кушнірик Богдан. Початок кінця…

  • Друк

Початок кінця…

Ще день без Тебе — каторга для мене.
Чекаю стрічі, наче урка волі,
а Ти, немов оте дівча зелене,
сама втекла від мене і від долі.

Хіба там мед? Там розривають міни
доми, прохожих, транспорт і дітей...
Там йдуть бої за долю України,
не за Донбас, як бреше нам юдей.

Зі смертю жарти? Та побійся Бога,
хіба байдужі внуки і сини?
Тепер не легка в мирний край дорога,
бо ми на грані Третьої війни.

Не хочуть миру виродки кремлівські. —
Кат знову шле приреченим «пайки»:
ракети, техніку, головорізів з війська —
здихайте в муках, вічні батраки.

Хто хитрий втік і в Києві п’є пиво,
а хто не зміг, ховається від мін…
Ввійшла у пекло і чекаєш дива?
Там вітер смерті, а не перемін.

Чи ми ніхто для Тебе в цьому світі?
Чого чекаєш від несущих смерть?
Тебе в Тернополі чекають я і діти —
тут України найтвердіша твердь!

2015 р.

Богдан Кушнірик.
м. Тернопіль.

Джерело:
Вірш надісланий автором.

[Інф.: 27.01.2015. Оновл.: 27.01.2015]