Крайничин Наталія. Байдужість

  • Друк

Байдужість

Сиджу собі у шкаралупі,
Як у непробивній броні,
Я бачу всіх і чую все,
Та не хвилює мене це.
Дізналась,що прийшла біда —
В країні почалась війна,
Та я спокійна, бо міцна
Моя надійна шкаралупа.
Від мене хочуть співчуття,
Так, співчувати можу я,
Бо та броня, в якій сиджу,
Не заважає співчуттю.
«Невже не бачиш ти, — кричать,
— Що ріки крові вже біжать?
Зроби хоч щось, щоб помогти,
Ти ж можеш ще когось спасти!»
Відповідаю вам: «Не звіть,
Я в шкаралупі звикла жить,
Не приставайте ви щодня,
Мене це не стосується».
Та враз велика хвиля зла
Дійшла до мене, й шкаралупа
Розбилась, як тоненьке скло, —
Тепер мені не повезло.
У вир подій попала я,
Там, де горить наша земля,
Де хлопці гинуть молоді,
А серед них мої сини.
«Ой люди, будьте ж ви людьми,
Не дайте нам загинути.
Чи стали ви дурні, глухі
Й не чуєте громів війни?
Боже, як страшно, який жах», —
Молюся з хрестиком в руках.
«Спасі-і-іть!!!» — благаю я в сльозах
Та всі сидять по шкаралупах...

Наталія Крайничин.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №86 (15614) від 24 жовтня 2014 року.

[Інф.: 01.01.2015. Оновл.: 01.01.2015]