Вдович Стефанія. Бог скарати мусить

Бог скарати мусить

Люди добрі, дорогенькі,
Що ж ви завинили,
Що вашого літака
Москалі розбили.

Небо чисте, голубе,
Сонечко сіяє.
Аж тут раптом у повітрі,
Літак розриває.

І не чути було криків,
Ні плачу, ні болю,
Не думали про біду
В останню мить свою.

Летіли люди спокійно,
Хто дрімав, а хто читав.
Як на землі у той час
Кнопку хтось натискав.

Знищене усе вгорі
Падало в долину.
Лиш догори піднімалась
Чорна хмара диму.

Боже милий, а де ж люди,
Що в ньому летіли,
Певно, вже їх душеньки
В небо полетіли.

Їхня кровця залишилась
На чужій земельці.
Тільки вістка полетіла
За кордони неньці.

Помолімось щиро Богу
За їхнії душі.
А того, хто побив їх,
Бог скарати мусить.

Стефанія Вдович.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №84 (15612) від 17 жовтня 2014 року.

[Інф.: 11.12.2014. Оновл.: 11.12.2014]