Томашевська Марія. Не я, тоді хто?

  • Друк

Не я, тоді хто?

Герої! Герої! Герої!
І туга, і гордість без меж!
По серцю знов мчить борозною
Черговий солдатський кортеж.

«Не я, тоді хто? — кожен каже. —
Хто край від навали спасе?»
І цілому світу докаже:
«Вітчизна нам - понад усе!»

І молиться мати й дружина:
«Коли ж люте горе минеться?»
І тужить уся Україна,
І бореться, та не здається.

Ціною кривавих трагедій
Свободу ми знов здобуваєм,
Свобода ж, така вона леді,
Що кращих з життя забирає.

Бере із життя нашу силу,
Красу і надію, наш цвіт,
Що їм мати долі просила
Найкращої на увесь світ.

Вже мати стоїть, не ридає,
Вдивляється лиш в далечінь,
А сльози, як перли, складає
У пам’яті скриньку вночі.

Спокійно лиш спить обиватель,
Йому Іловайськ ще не сниться,
Та лихо всіх може дістати
Й вогнем горизонт загориться.

Як сфінкс, постає Маріуполь,
З ним наші надії і Бог,
Нехай же початком він буде
Великих, значних перемог!

Політики довго блукають
В дрімучому лісі угод,
Ціну тих угод усі знають,
А п’є чашу горя народ.

Герої! Герої! Герої!
Найкращі Вкраїни сини!
Цей світ лиш врятують герої,
Герої нової війни.

Марія Томашевська.
м. Кременець.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №82 (15610) від 10 жовтня 2014 року.

[Інф.: 08.12.2014. Оновл.: 08.12.2014]