Філенко Наталія. Плач матері

Майдан. Київ. Похорон Михайла Жизневського. 26 січня 2014 року

Плач матері

Цвіте весна. А ти її вже не побачиш, сину.
Як ти її любив… Як ти любив життя!
Невже це правда?!Невже немає вороття?!
Мою кровиночку, моє дитя
Кладуть сьогодні в домовину… Сину!
Синочку мій. Ріднесенький,
Прокинься…
Всміхнись до мене. Серце материнське
Знесе, стерпить усі пережиття.
Прийме воно весь біль і горе світу,
Та не під силу серцю мами зрозуміти,
Коли іде дитина із життя…
Любов’ю серце матері живе,
Молитвою, надією в дитині.
Ніколи серце мами не прийме
Свого синочка бачить в домовині.
Весь світ кричить: «Герої не вмирають!»
Вкраїнці слізьми земленьку вмивають,
А серце мами… Сину, серце мами
Вмивається кривавими сльозами.
І біль страшний, і крик німий
На шмати душу розриває.
Мій світе! Цвіте! Ангелочку!
Надіє! Віро! Мій синочку!
Невже, невже тебе немає?!
Прокиньсь, дитинонько моя…
Чому ж там ти? Чому не я?!
Тобі б, синочку, весни зустрічати,
Життю радіти та цвісти…
Ти будеш ангелом із неба прилітати
В безсонні ночі до матусі-сироти.
Пішов у вічність ти, мій сину…
Із вірою, надією, в любові
За свій народ, за рідну Україну!
Невинна жертва молодої крові…
Простіть нас, мамо.
Й ти прости нас, сину,
Бо так не мало бути.
Народе мій, не смій синів забути!
Бо їх забуть — це вбить в собі людину!

Наталія Філенко,
уродженка с. Бишки Козівського району.
Валенсія — Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №77 (15605) від 24 вересня 2014 року.

[Інф.: 02.12.2014. Оновл.: 02.12.2014]