Швак Степан. Про матір, трьох синів, три тополі і зозулі

Майдан. Київ. Мама. 7 лютого 2014 року

Рубрика

Про матір, трьох синів, три тополі і зозулі

Присвячую Героям першої Небесної Сотні,
що віддали життя за Україну.

Ой у полі три тополі
Посадила мати,
Коли трьох синів-соколів
Проводжала з хати.

Три тополі в чистім полі
Ростуть, підростають,
Три дівчини водицею
Щодень поливають.

На Вкраїну війна чорна
Вихорем упала,
Затужили три дівчини,
Мати заридала.

Три тополі в чистім полі
Ростуть, підростають,
Три дівчини чорнобриві
Слізьми поливають.

Занемогла стара мати,
Мов чаєчка б’ється,
Мо’ вісточка від синочків
Додому приб’ється.

Cонце сходить і заходить,
День за днем минає,
Лютий ворог в своїм лігві
Вже хрипить-конає.

Сонце сходить! Сонце сходить!
Світ зацвів весною!
Ждуть соколів три дівчини,
Мати й три тополі.

Минув рочок, минув другий,
Вже й третій минає,
Не вертають наречені,
Сини не вертають.

Бо той син, що був найстарший,
Наклав головою
Десь в чужині під Берліном
За чужую волю.

А той син, що середульший,
Згинув в Заураллі,
Бо за вчительство загнали
Від людей найдалі.

А той третій, наймолодший,
Пішов в партизани,
Щоб Вкраїну боронить
Від зайдів поганих,

Щоб Вкраїні повернути
Славу, честь і волю,
Та в однім жорстокім бою
Наклав головою.

Пливе сум, пливе над світом
Материн тужливий...
Ой сивими зозулями
Стали чорнобриві.

Ой щовесни три тополі
Гілля опускають,
Ой щовесни три зозулі
До них прилітають.

Прилітають і тужливо
Та й щодень кукують,
Нещасливі свої роки
По черзі рахують.

Стара мати синочків
Вже не виглядає:
Стара ненечка сивенька
В землі спочиває.

Ой рахують воріженьки
Нашу щасну долю,
Пустить хочуть чорних круків
Знов по нашім полю,

Що колоссям золотистим
Виграє-хвилює,
А життя в нас буйноцвіттям
Весняним нуртує.

Три тополі в чистім полі
З туги засихають,
Три дівчини-зозулини
Кукують-ридають.

Ой минули страшні роки
І десятиліття,
Із півночі знову суне
До нас лихоліття.

Чорні круки знову летять
На нашу країну,
За собою залишають
Лиш смерть та руїну.

Ой затужіть, трембітарі,
У свої трембіти,
Що вже перша наша сотня
Попрощалась з світом.

Бийте в сурми, сурмачі,
Без перепокою:
«Уставайте, сини вірні,
З ворогом до бою!

Бо на святе діло кличе
Вас Вкраїна-мати,
Щоби лихих чорних круків
За межу прогнати.

Щоб матері за синами
Тяжко не ридали,
Щоб зозулями дівчата
З горя не ставали.

Щоб Вкраїна розцвітала
Й набиралась сили,
Щоб сини честь, славу й волю
Знову воскресили».

Степан Швак.
с. Кут Гусятинського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №72 (15600) від 5 вересня 2014 року.

[Інф.: 29.11.2014. Оновл.: 29.11.2014]