Любарська Леся. Іде війна

Іде війна

І знов Майдан в Луганську і Донецьку,
Ні, не Майдан — справжнісінька війна!
Знов суть свою ворожу і поганську
Показує москаль, мов сатана.

За Сотнею ще рани кровоточать,
А тут нових оплакуєм синів.
Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,
Невже нових жертв сильно захотів?

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,
Зривають їх дружини й матері.
«...Присвоїти посмертно...» В домовині
Лежить проміння згасло зорі...

А блокпости обстрілюють чужинці,
Чиєсь дитя стає мішенню знов...
Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..
Іде війна за смерть — не за любов!

Знов опустились прапори в скорботі,
Усе село прощається з хлоп’ям...
І кожен воїн в 45-й роті
Дав повну волю тим скупим сльозам...

Ще вчора він діливсь бронежилетом,
Хоч на російській розмовляв пацан...
«Женюсь... женюсь, Серега, этим летом,
Пусть только разобьем бандитский клан...»

…Він повінчався з українським краєм,
З калиною у білому вбранні,
Яка червоні слізоньки втирає
І про любов йому шепоче в сні...

Поетка Леся Любарська

Леся Любарська.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №66 (15594) від 15 серпня 2014 року.

[Інф.: 19.08.2014. Оновл.: 19.08.2014]