Голик Орест. Під серцем щось коле...

Під серцем щось коле...

Прости мене, мамо, що я забарився —
Не вернусь додому, вже дуже втомився.
Ти вчора мене на війну проводжала,
Вернувся щоб скоро, мені ти бажала.

Прости мене, мамо. Вернутись не зможу.
І сили вже мало, і шлях не знаходжу.
Поліг я навіки у степі чужому,
Закрию повіки, не вернусь додому.

Прости мене, сина, моя люба ненько,
Пробила година, відходжу раненько.
Прости мене, мила, ти зіронько ясна,
Поцілила куля ворожа завчасно.

Разом ми обоє не будем ніколи,
Від бою тяжкого під серцем щось коле.
Промов щиро, мила, за мене молитву,
Ятрить мене рана з недавньої битви.

Простіть мене, діти, любого тата,
Не будемо разом у будень і свята.
Учіться гарненько, бо дуже потрібні
Вкраїноньці-неньці людоньки здібні.

Востаннє вас, діти, одне ще попрошу
Й на тім прощавайте любі, хороші:
Запаліть на мій спомин восковії свічі.
Від вас вже іду я, відходжу навіки.

Орест Голик.
м. Чортків.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №64 (15592) від 8 серпня 2014 року.

[Інф.: 17.08.2014. Оновл.: 17.08.2014]