Захарків Л.. Відстояли державу

Майдан. Київ. Сутички на вулиці Інститутській. 18 лютого 2014 року

Відстояли державу

Чорне горе, немов море...
А втім морі — трумла-човни...
Трумла-човни суму повні.
А в тих човнах — сини вбиті
Синьо-жовтим стягом вкриті.
Вірні друзі-побратими
Несуть ваші домовини.
Горять свічі на Майдані,
У скорботі серця тануть...
А голубка сизокрила
Вже на того човна сіла...
І до личка припадає,
В оченята заглядає:
— Відкрий, брате, очка свої,
Ждуть тя вдома діток троє,
Діток троє і дружина,
Батько, мати, вся родина...
— Мені очей не відкрити,
Бо я в трумлі лежу вбитий.
Попрошу тебе об одному —
Полети до мого дому,
Стукни дзьобиком в віконце
Рано, коли уже зійде сонце,
Сповісти усю родину,
Розкажи сумну новину.
Що я вже лежу забитий,
Синьо-жовтим стягом вкритий...
Що вбив мене ворог лютий,
Не чужий, а свій, набутий.
Та ви його вибирали,
Президентом називали.
Обікрав він всю державу,
Нищив націю і славу.
І повстала Україна —
Люди, молодь, батько з сином.
Зав’язався бій кривавий,
Бій нерівний, бій неправий
На долині з «беркутами»,
А із дахів — з снайперами.
Ми ж — із голими руками.
У тій битві нас сто впало,
Крові море тут пролялось.
Ми відстояли державу,
Тож живіть ви нам на славу.
Живіть з миром, проживайте,
Сиріт наших пам’ятайте,
Чим можете, помагайте!
І про нас не забувайте.

Л. Захарків.
с. Трибухівці Гусятинського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №53 (15581) від 4 липня 2014 року.

[Інф.: 17.08.2014. Оновл.: 17.08.2014]