Бояркевич Світлана. Матусю, пам’ятай...

Майдан. Київ. Квіти біля підніжжя статуї Незалежності. 22 січня 2014 року

Матусю, пам’ятай...

Герою Небесної Сотні Назару Войтовичу присвячується.

Матусю, пам’ятай мене живого,
Бо навіть спам’ятатися не встиг,
Від кулі снайпера мені чужого
Я наймолодший з тих, хто в землю ліг.

Пробач, завдав, голубко, тобі болю,
І чорну хустку доля одягла.
Я стану птахом, лісом і рікою —
Всім тим, ким би не став я за життя.

Я ніг твоїх торкнусь осіннім листом,
Ласкавим сонцем ляжу на лице,
До рук впаду калиновим намистом,
Проллюсь дощем весняним в озерце.

Я буду скрізь тебе охороняти,
Я буду білим ангелом твоїм.
Посмертно не хотів Героєм стати —
Я вірив, що повернуся живим.

Матусю, пам’ятай мене малого...
Я так любив розмай твоїх пісень.
Із вас тепер найближче я до Бога,
Ночей немає... Тут є лише день.

Є лише світло, що не ранить очі,
Є лише радість, що дає тепло.
Я чую голос твій, що молить: «Отче...»,
Я бачу, нене, все наше село...

Матусю, пам’ятай мене красивим,
На тебе схожим, ластівко моя,
Я буду поміж ангелів щасливим,
Тепер тут дім мій, тут моя сім’я.

Зі мною хлопці ті, що на Майдані
Під кулі неозброєними йшли,
Горів кривавий сніг, топився під ногами...
Та ми не стали на коліна, ні.

Хай ті стоять, хто в нас стріляв без міри,
Хто за наказом цілився в серця,
Як доказ, свіжі будуть їм могили,
Свічки і квіти на усе життя.

Матусю, пам’ятай мене щасливим —
Я стільки мрій в душі своїй плекав.
На жаль, не стану батьком, дідом сивим,
Залишусь юнаком, який життя не знав.

Та я любив всім серцем Україну —
Засмучену, веселу і святу,
Любив я землю, як малу дитину,
Колись я з неї цвітом проросту...
Матусю, пам’ятай мене живого...

Світлана Бояркевич.
Іспанія.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №25 (15553) від 2 квітня 2014 року.

[Інф.: 28.06.2014. Оновл.: 28.06.2014]