Шмігельський Петро. Будуть з нами вічно

Вірші та пісні про УПА на Тернопіллі

Будуть з нами вічно

Церковнії дзвони линуть понад краєм,
Час спливає швидко і роки летять.
Вже багато хлопців серед нас немає,
Та проте в шеренгах їх брати стоять.
Трохи постаріли, трохи посивіли
Від ночей безсонних і важких доріг.
Від вітрів холодних там, де ночі білі,
Їм сріблястий іней та на скроні ліг.
На Волині сурми грали-вигравали,
Бо в ярмі ходити наш народ не звик.
Тут Шухевич й Бистрий за свободу стали
І Степан Бандера — волі провідник.
Літаки літали, нашу землю рвали,
Курявою вкриті поле і шляхи.
Скільки їх лежати юних залишилось,
Знають лиш діброви та старі батьки.
Синьо-жовтий прапор, тризуб гордо сяє.
Тільки в ветерана мучиться душа.
Це людська байдужість вірне серце крає.
Точить, мов залізо сточує іржа.
Не плекаєм мову, розгубилась пісня.
Що до бою звала і до праці теж.
Бережім рідненьких, щоб не було пізно,
Бо чужа «Шарманка» швидко проросте.
Час настав сьогодні для важкої праці,
Кожний мусить бути вчасно у строю.
Не барись ніколи, поспішай, юначе,
Зберегти Вітчизну на віки свою!
Ті, хто в дні свавілля й грозову годину
Захищав свободу рідної землі,
Будуть жити вічно в нашій Україні
Світлом непогасним ранньої зорі.

Петро Шмігельський.
смт Коропець Монастириського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №94 (15518) від 22 листопада 2013 року.

[Інф.: 23.06.2014. Оновл.: 23.06.2014]