Топольницька-Пожарнюк Марія. Мужність сестрички

Майдан. Київ. Вулиця Грушевського. 22 січня 2014 року

Мужність сестрички

Присвячується медсестрі Майдану,
нашій землячці Олесі Жуковській.

Медсестра — то не завше білий халат,
Не весела усмішка і тиха палата.
Це — в кривавім бою за життя боротьба,
Що освячена клятвою Гіппократа.
Молода медсестра у бою лікувала,
Подолавши глибокий свій страх.
Постраждалим Майдану допомагала,
Виносила хлопців на тендітних руках.
І стояла б вона докінця, через силу,
Не страшна була їй ця кривава війна.
Та снайперська куля її підкосила,
До дівчини смерть упритул підійшла.
І хоч наша Олеся і мужня, і сильна,
Та повірила, мовби за хвильку, помре.
Але смерть налякалася і відступила:
«Ще живи, почекай, не спіши туди ще».
Хіба можна красу без жалю розстріляти
Чи мужність дівочу в святій боротьбі?
Таким сильним іще не пора помирати,
Вони ще знадобляться на рідній землі.
Їй ще йти під вінець, чути крик немовляти,
Їй ще мужньо і впевнено йти уперед.
Вже не треба під кулями їй працювати —
Хай в палату у білім халаті іде.
Хай не буде війни у новій Україні,
Нехай медики мирную варту несуть.
А Олеся, повірте, ні про що не жаліє,
Героїзм і любов в її серці живуть.
…Не раз думка у мене така закрадалась,
Мов теперішня молодь не та, що колись.
Та Майдан мою думку змінив кардинально:
Мужні й духом високі не перевелись!

Марія Топольницька-Пожарнюк.
с. Кривеньке Чортківського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №23 (15551) від 26 березня 2014 року.

[Інф.: 16.06.2014. Оновл.: 16.06.2014]