Мельничук Богдан. Твоя душа мені явилася у Слові...

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович Сапеляк

Сапеляк Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

Диптих

Пам’яті поета і політв’язня Степана Сапеляка.

І.

Твоя душа мені явилася у Слові
З тритом’я білого, мов лебедя крило;
І знову я почув твою неквапну мову,
В якій нуртує думки чисте джерело.

І ти мене покликав у Росохач рідний,
На те подвір’я, із яким сусідить ліс,
Де сосни рвуться в небо молодо та гінко,
Де непокори дух, Степане, твій проріс.

Де сльози всі не виплаче ніколи ненька, —
Для неї образ твій назавжди у журбі...
А потім Харків зустрічав нас двох далекий,
Що вічним прихистком дочасно став тобі.

...Твоя душа мені озвалась мудрим Словом
З тритом’я білого, як лебедя крило;
І то немов ударив дзвін нам всім на сполох,
Щоб захистили синьо-жовте знамено.

ІІ.

Невисокий, та міцно збитий,
Чорно-сивий волососпад...
Роздавав голубам він крихти,
В жменю зібрані зі стола.

Брали птахи дари поета,
Не боялися — із долонь...
Жаль, такого нема портрета.
Вже й не буде. Як і його.

Звичка ця - берегти і крихту —
Із дитячих голодних літ;
Потім разом з юнацьким криком
Він ту звичку взяв у Сибір.

Поєднались тоді назавжди
Сила духу та львівський гарт,
І не зміг кадебістський зашморг
Залякати у пастці грат.

Зберігав там не лише мужність,
А й любов свою до краси;
Повсякчас цінував він мудрість,
Разом з нею - птахів голоси.

...Очі — мовби вуглинки долі,
А волосся — неначе німб.
Дарував він народу Слово,
Голубам дарував він хліб...

Поет Богдан Мельничук

Богдан Мельничук.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №85 (15509) від 23 жовтня 2013 року.

[Інф.: 13.02.2014. Оновл.: 13.02.2014]