»Словнік Ґеографічни« подає що ця місцевість згадана вже 1436 р., але як »Незброди«. Теодорик із Бучача. дідич Язловця, у 1436 р. зробив запис на вивінування костела в Язлівці.

Територія села 7.61 квд. клм., з того у посіданні селян 50%. Мешкальних домів у 1921 р. — 153, в 1931 р. — 169.

В шематизмі за 1841 р. подано, що в той час вірних української католицької церкви було 155 душ, тобто — одна третина громади, й вони мали свою церкву св. Михаїла. Селяни залежали від фільварку, власниками ж фільварку завжди були »носії« культури, тобто — латинське духовенство. І це духовенство, при слабкій відпорності нашого духовенства, продовж століть впливали на зміну обряду наших людей. Про це свідчать такі дані:

1841 р. — 155 українців

1880 р. — 82 (13,5%) українців,
                          517 (85,3%) поляків,
                          7 (1,2%) жидів.

1890 р. — 121 (16,0%) українців,
                          611 (80,7%) поляків,
                          25 (3,3%) жидів.

1900 р. — 185 (22,1%) українців,
                          600 (73,8%) поляків,
                          33 (4,1%) жидів.

1912 р. — 240 українців (згідно з шематизмом Станиславівської Епархії).

1939 р. — 80 (8,0%) українців,
                          900 (90,0%) поляків,
                          20 (2,0%) жидів.

В шематизмі за 1912 р. подано, що в Жнибродах була церква св. Михаїла, латинники судилися за неї і церкву силоміць відібрали й перетворили на костел. Вірні української католицької церкви належать до парохії в Язлівці.