ЗАЛІЗНИЙ Валерій. ДУШІ ПІСЕННИЙ ЦВІТ
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Василеві Подуфалому
ПОДУФАЛИЙ Василь Михайлович
педагог, фольклорист, краєзнавець, громадський діяч, самодіяльний композитор, художник
(07.05.1941, с. Жуків, нині Бережанського району — 20.05.2000, там само)
ДУШІ ПІСЕННИЙ ЦВІТ
Пам’яті друга Василя Подуфалого
Посмутніли в горі ясени
На пригірку край твоєї хати.
Вже не стануть більше на зорі,
Тебе в путь-дорогу проводжати.
У дворі криниця-сирота
Не напоїть чистою водою:
Обірвались струнами літа,
Зринули у вічність за тобою.
Залишились книги-ластівки,
Недоспіваних мелодій ноти,
І портрет юнацький на стіні,
Світлий погляд додає скорботи.
І, здається, вийшов ти на мить
Глянувши печальними очима,
Та закрився невблаганний світ
Назавжди байдужими дверима.
Не повернеш долі з небуття,
Не зігрієш радістю земною,
Відшуміло, відцвіло життя,
Запеклось болючою сльозою.
Тут манджали стрільці січові,
Линув спів над Липою — рікою,
Партизани — хлопці лісові
З піснею верталися із бою.
Так хотілось, щоб лунав той спів,
Голосом пташиним на калині.
Я любов у пісню перелив
До святої неньки-України.
Залишаю неба зорецвіт
Свою музу, плекану душею,
Я навік полину в інший світ,
У високе небо над землею.
Обірвався передчасно спів.
Та не згасла до останку віра,
Що ми були вільними повік,
І розквітне рідна Україна.
Нас єднає волелюбний дух,
Дух Мазепи й Лепкого Богдана.
Силу набирай, «Народний рух»,
Окриляйся воля довгождана.
Не сумуйте, друзі, пом’яніть.
Піснею безсмертя — «Журавлями»,
Хай вона крилато полетить
Над моїми рідними полями.
Прощавай навіки, білий світ,
Все минуло — радощі і болі,
Залишаю вам пісенний цвіт
Й щире серце, сповнене любові.
Валерій ЗАЛІЗНИЙ.
Джерело:
поет. збірка «Нездоланний дух», Т., 2007.
[Інф.: 17.09.2013. Оновл.: 17.09.2013]