Бастюк Богдан. Там скло ріки під зорями полискує...
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про Тернопілля, Поділля, Волинь, Галичину
* * *
Там скло ріки під зорями полискує,
Там ніч хлюпоче попід берегами.
Під Чорних Лоз хітливою колискою
Дріма багато літ Великий Камінь.
Відпочиває, наче чоловік,
Мов бранець, що склепив з безсилля вічі.
Там віриться, що зсовується вбік
Те брилище й шумить вода у вічність.
З високого камінного плеча
Серету, зеленавого відколи...
Там світиться до сивого Збруча
Тернополя обличчя відмолодле.
І над усім отим, неначе сни
Глибокі, нерозгадані, пророчі,
Пливуть весни п'янкої й восени
Василька з Теребовлі в далеч очі.
Не гнівайсь, князю, що не так пече
Мені твій біль, що думка — не про тебе.
Ввібрала вічність тисячі очей,
Тому таке високе наше небо.
В ріллі не спить коріння тисяч рук,
Що з них і воля краю, і онова.
Пливуть вінки по Липі, по Дністру,
Трава довкруж хвилюється шовкова.
А даленіє пісня — отоді
Посіву й жнива ширшає загінка
Над берегом, де — Камінь у воді тяжкий...
Тяжкий, неначе дума чоловіка.
Богдан Бастюк.
Джерело:
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.
[Інф.: 31.08.2013. Оновл.: 22.06.2014]
