Вербовець: ЛИСИЙ Степан. ВЕРБОВЕЦЬ

ВЕРБОВЕЦЬ

Підбіле мій, зелена пуповина,
зітхань неопалимо-вербна купина,
полинна мого серця половина
і ностальгійно-обпікаюча вина.

Холодний — зверху,
зігріваючий — зісподу:
холодний —
бо з окрадених довкіль,
а теплий —
тут мій перший подих,
любов підбільна, подвиги підпіль.

З вербен і верб, мій Вербівце, підбіле,
цілющий корінь
пракозацьких мрій.
Зігрій же кожне серце задубіле
і кожну рану скривджених зігрій!

Зігрій мої сибірські шрами й стяги,
на серце схожий,
припадаючи все більш
до серцевин вербально-вербних тягот,
зібравши сіл
всеукраїнський біль!

Поет Степан ЛИСИЙ

Степан ЛИСИЙ.

Джерело:
Лисий Степан. Паралелі оріїв. Вірші. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — 115 с.

[Інф.: 25.07.2013. Оновл.: 25.07.2013]