ГРАНОВСЬКИЙ Олександр. ШИРОКИМ РАДИВИЛІВСЬКИМ ШЛЯХОМ

Місто Кременець Тернопільської області

ШИРОКИМ РАДИВИЛІВСЬКИМ ШЛЯХОМ

Широким Радивилівським шляхом
Із Тарнобору до яруг Крем’янця
Не раз у поросі ходив піском —
Вночі, або в залитім сонцем ранці,
Через Ікву та Королівський міст,
Оздоблений з давна-давен в легенди.
Тут весь терен плекає творчий зміст
І при старих ростуть нові легенди...

Обабіч при шляху стоять старі,
Як вік, високі, грубі осокори
Й тремтячим листям шепотять вгорі,
На жаль, заслужені гіркі докори...
Коло шляху, мов степ, торфяники,
Та в бур’янах занедбані могили.
При роздорожжі там стоять віки
Козацькі формою хрести похилі...

Вже зрівняні могили козаків,
Порослі травами, без квіт і рути,
Без запашних у зіллі васильків
Століття вже нащадками забуті.
Старі хрести у землю уросли,
Їх камінь різнобарвна цвіль укрила —
Й великі свідки мохом поросли,
Як їм дощі й вітри лице сточили...

Невже-ж добра не буде з їх ідей?
За що ж вони боролись? Що здобули?
Минає час... Коловорот іде...
Хіба на те, — щоб славу їх забули
Нащадки прадідів і гордих дій?!
Ми топчемось на місці, мов каліки —
Як світ чекає в нас нових подій!
Невже-ж загрузли ми в багні на віки?!

Мене бентежить думка: хто вони?
Здобули бій, чи мож’ програли битву?
В траві ж — змістовний відгук з давнини, —
Як тут вітри виспівують молитву,
Й за них дощі холодні сльози ллють...
Держім на віки пам’ять й ми з любов’ю
За кожну п’ядь землі і нашу путь
Давно окроплену святою кров’ю!...

Без написів й пропам’ятних таблиць—
Борців імен не знаємо й до нині...
Схились побожно в шані, сину, ниць
І бережи свої старі святині!...

1948

Олександр ГРАНОВСЬКИЙ.

Джерело:
Грановський О. Золоті ворота: Вибрані вірші (Упорядкув. та перед. слово Ю. Ярмиш). — К.: Інтел, 1992. — с. 28-29.

[Інф.: 20.07.2013. Оновл.: 20.07.2013]