Українська народна пісня. А в Бишках окопи копали українські січові стрільці

  • Друк

Леґіон українських січових стрільців

Леґіон українських січових стрільців
українська військова частина в австрійській армії, що діяла 1914-18 на Російському фронті, в т. ч. на Тернопільщині

А в Бишках окопи копали українські січові стрільці

(українська народна пісня)

А в Бишках окопи копали українські січові стрільці,
А в селах Потоках стріляли завзято вороги-москалі.

Убили стрільця січового, а стрілец той був молодий,
А назва, родинна у нього, Володимир Загульський.

І тіло його схоронили в селі Конюхах «на містечку»,
Післали родині з сумною – про смерть сина-брата — вісточку.

І потекла сльоза батьківська по його ізморщенім лиці,
І по білім личку сестрички, аж серце стискало кліщі.

І тіло його поховали, поставили хрест високий,
А на нім — золотії букви: «Тут спочив стрілець Загульський».

А хлопці-молодці уклали високу могилу з дерня,
А в Зелені свята спішили до його могили з піснями.

Кати там прокляті не дали ні одної заспівать,
Но зараз у темную нічку казали могилу розкопать.

Розкопали кати могилу, аж стрілецьке тіло рушили,
А хрест той з берези білявий в долину, в болото, затягли.

Будеш ти, вороже проклятий, за тую могилу страждать,
Будеш ти лежати, кричати, а ми твої кости ломать.

--------------------------------
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 28.05.1998 р. у с. Конюхи Козівського р-ну Тернопільської обл. від Сеник Катерини, 1922 р. н. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Бишки – село Зборівського р-ну Тернопільської обл.
Потоки – село, сусіднє із с. Бишки.
Володимир Загульський (1894-1917) — хорунжий УСС, уродженець с. Розваж (тепер Золочівський р-н Львівської обл.). «Поцілила його крісова куля в саме чоло, коли вночі був на роботі зі стрільцями. Його поховали на середині села на т. зв. місточку, щоби на видному місці пам’ять про нього не пропала». (Лепкий Л. Стрілецьким шляхом // Світ, 1927, ч. 13-14, с. 10).

Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. — 640 с.

[Інф.: 17.07.2013. Оновл.: 24.05.2014]