ДЕМКІВ Борис. Петру МЕДВЕДИКУ
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Петрові Медведику
МЕДВЕДИК Петро Костьович
літературознавець, фольклорист, етнограф, бібліограф, мистецтвознавець
(22.10.1925, с. Жабиня, нині Зборівського району — 02.12.2006, с. Великий Глибочок)
Петру МЕДВЕДИКУ
з нагоди ювілею
Шукачу скарбів рідного народу,
Хранителю прекрасних душ і дум,
Твою любов, немов цілющу воду,
Я п’ю і до вершин твоїх іду.
А ті вершини, як невтомні роки,
Яким нема ні краю, ні кінця,
В яких живе напруга і неспокій,
І радість, що збережена в серцях.
Як чародій, приходиш ти до нас,
Якому вдома всує не сидиться,
І воскресають вмерлі імена,
І повниться людських надій скарбниця.
Поклявся ти тополі і раїні,
На себе взявши той важенний борг,
Усі скарби вернути Україні,
Її Надію, Віру і Любов.
Тримаючись за Аріадни нитку,
Пройшов ти по забутих вже стежках,
І вдруге всім відкрив нам Крушельницьку,
І Курбаса, і Гнатюка, й Франка.
Ти записав на чарівні скрижалі
Пісні душі й незгасні ті вірші,
І море щастя, й дещицю того жалю.
Який завжди живе в твоїй душі.
Такі, як ти, не думають про себе,
А тільки про свій скривджений народ.
Тобі до ніг лягає крайка неба
Й гордих стрільців нестрачений акорд.
Ідеш в життя невтомним ти повпредом.
Щоб від пісень народних світ радів.
Й хоч маєш скромне прізвище Медведик.
Та ти, як беркут, рвійний у труді.
3 роси й води тобі, вельможний друже,
І тисячі нестертих підошов,
Бо не єдина ще десь пісня тужить,
Поки її для нас ти не знайшов.
Усі тебе вітаєм з повноліттям,
Щой не згубився твій подвижний слід.
І многа тобі, многа тобі літа
Й в душі наснаги на багато літ!
Від побратимів по перу
Борис ДЕМКІВ.
Жовтень, 1995 року.
Тернопіль-Великий Глибочок.
Джерело:
г. «Тернопіль вечірній», №78(518) від 25 жовтня 1995 року.
[Інф.: 06.07.2013. Оновл.: 06.07.2013]
