МЕЛЬНИК Петро. ПІД ОМОФОРОМ НЕБА

Письменник, публіцист, перекладач, педагог, філолог, етнограф, фольклорист, громадський діяч Осип Степанович МАКОВЕЙ

МАКОВЕЙ Осип Степанович
письменник, публіцист, перекладач, педагог, філолог, етнограф, фольклорист, громадський діяч
(23.08.1867, м. Яворів, нині Львівської області — 21.08.1925, м. Заліщики)

ПІД ОМОФОРОМ НЕБА

До 140-ліття від дня народження Осипа Маковея.

1. Ніч творення

Над містом золотилась Ведмедиця,
Чумацький Шлях проліг за видноколо,
А Маковей шукав свою жар-птицю,
Каравсь і серцем мучився від болю.
Не думав Осип про екзоти літа,
Не тішився каньйонами ріки,
А кликав в поміч свій талан піїта
І крізь реалії свердлив, свердлив віки.
Мисливський замок польських паничів,
Ажурні ферми мосту — вітер свище...
Та понад все — страждання русичів,
Важкі, як сажа й попіл, румовища.
Поет сидів під омофором неба,
Навкіл гаї, стрілецьке поле, зорі...
«Хоча би словом помогти їм треба,
Аби надію мали бідні й хворі...»
Рішуче встав.Зітхнув — діватись ніде,
Бо се твій край, бо кревні тут родини,
Їм не поможе лях, ні пишний Відень —
Панам байдуже «бидло з України»:
«Завєлька пиха, шляхтичі жондові,
Бо в погоні за правдою вічною
Ми подолаєм розбрату кордони
І побіду звінчаємо з піснею!..»
«Щось маршове знайшов, — до себе каже, —
Бо це ж таки люди, люди — не раби:
«Не тішся, враже, сорок поляже —
Тисяча натомісць стане до борби...»
...Понад Заліщики займавсь серпанок,
Строкате птаство знялось на крило,
Та Маковей розвеснений світанок
Стрічав уже із сонячним чолом.

2. Обітниця поета

«Тихо в полі на окопах,
де недавно кров плила...» —
записав поет в пролозі,
хоч і згіркло тінь лягла.
«Поле честі, поле слави...» —
в іншім мовив образку.
Над Дністром цвіли каштани,
відблиск падав у ріку.
Маковей сидів край столу,
думи різьбили чоло:
«Веселіш у світі б стало,
якби здирців не було.
Без кордонів люди б жили,
гойну владу мали б всі,
не тягнула б вона жили
яко невід по Дністрі...»
І вмочив перо в атрамент,
записав не в зошит — в душу:
«Працювати... для народу
треба...» — А ще нижче: «Мушу!»

3. Місто Маковея

Він тут ходив. Крізь скельця окулярів
Дививсь, як зорі бліднуть на світанку,
А в думах добре бачив чорні хмари,
Що обсідають бідних спозаранку.
Бо й сам був не з багатих:клаптик поля,
Кушнірство батька, в сина лиш чорнило,
Папір та ручка — професорська доля,
Орнамент вчителя, життя мірило.
Він тут ходив... Через дорогу мешкав...
У домі цім давав щодня уроки...
Сім’я та семінарія... А решта —
До бідних часто карбував він кроки.
Для них творив і — гейби в нагороду —
У «Пам’ятнику » записав своїм:
«Коли пізнав біду народу,
Усувай по силах і єї...»
...В Заліщиках він жив. Звідсіль дороги
Йому курилися у сиву незабуть...
У серпні тут воли золоторогі
(Як чумакачи козака з порогів!)
У квітах повезли його в останню путь.

Петро МЕЛЬНИК.
м.Заліщики.

Джерело:
книга «Тернопільський Альманах», Видавничий дім «Вільне життя», Т., 2008 р.

[Інф.: 06.07.2013. Оновл.: 06.07.2013]