ПЕТРУК-ПОПИК Георгій. ЗАПОВІТ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач,історик літератури, літературознавець, громадсько-культурний діяч, художник, публіцист Богдан Теодор-Нестор Сильвестрович ЛЕПКИЙ

ЛЕПКИЙ Богдан Теодор-Нестор Сильвестрович
поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач,історик літератури, літературознавець, громадсько-культурний діяч, художник, публіцист. Син С., брат Л. (Лева) і М., батько Л.-Р. Лепких
(04.11.1872, х. Кривенький (нині не існує), поблизу с. Крегулець, нині Крогулець Гусятинського району (за ін. даними — с. Кривеньке, нині Чортківського району — 21.07.1941, м. Краків, Польща)

ЗАПОВІТ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Чорний Краків...
Чорні круки...
Ще хвилина — та й умру.
...Одвезіть мене у Жуків...
Як надію — не журу.

Одвезіть на Україну —
Ця ж земля мені чужа.
Там цвіте моя калина,
Там горить моя душа.

Там, де крил узяв я дужих.
Там, де гай шумить мені.
Там, де синя птаха тужить
Над могилою рідні.

Ще ж косити треба, жати
Те, що сіялось колись...
Як, скажіть, отут лежати,
Коли там — у хмарах вись?

І земля, і Мати — в ранах,
У кайданах, у ярмі...
Звір московський в Бережанах
Хлепче кров людську в тюрмі.

У ворота б’є німота —
Грюка чоботом ганьби.
Ні, не візьме в цуп дрімота,
Бо ж поети — не раби!

Не несіть мене до склепу.
Не кладіть мене в труну.
Я збудив свого Мазепу
Для борні, а не для сну.

...Розженіть кривавих круків.
Журавлів летять шнурки.
Завезіть мене у Жуків —
Там я житиму віки.

Георгій ПЕТРУК-ПОПИК.

Джерело:
за рукописом автора
антологія «Берег моєї любові», Бережани, 1995, упорядник Богдан Тихий.

[Інф.: 01.01.2010. Оновл.: 26.06.2013]