Товстеньке: МЕЛЬНИК-ВИШОМІРСЬКА Ганна. Село моє, до тебе думкою полину...

* * *

Село моє, до тебе думкою полину.
Люблю тебе, як колискову перед сном,
Люблю, як пісню соловейка в гаю,
Як цвіт бузку, що пахне під вікном.
Село моє — Товстеньке моє миле,
В якому народилась і зросла.
Дитинство босоноге в ньому пролетіло,
І юність незабутня тут пройшла.
В селі у цьому рідне все для мене:
Біленькі хати і вишневії садки,
І потічок з своїм дзвінким струмочком,
І верби кучеряві, і ставки.
Стежки-дороги всі для мене рідні,
По них не раз ступала босая нога.
По них до школи я ходила,
І в світ із них я теж пішла.
Сьогодні варто лиш згадати
Ось це село, в якому народилась і зросла,
Бо не судилось в ньому віку доживати,
Ось так розпорядилося життя.
Життя не можна спланувати
Й нічого передбачити в житті не можна теж.
І тільки я повинна пам’ятати
Ось це село, яке залишила колись.
І де на світі я не буду,
Села я свого не забуду.
У пам’яті моїй ти залишилось назавжди.

Ганна МЕЛЬНИК-ВИШОМІРСЬКА.
с. Матвіївці Шумського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №46 (15470) від 14 червня 2013 року.

[Інф.: 14.06.2013. Оновл.: 14.06.2013]