3 лютого 1436 Теодорик з Бучача в присутності кількох високопоставлених церковних сановників зробив пожертвування для костелу Марії Магдалини в Язловці. «Найперше туди записав село Незброди з землі подільської, що належало до повіту Червоноградського, з усіма маєтками, землею, луками, лісами, пасіками, мисливськими угіддями, садами, ставками та іншими водоймами, млином і його пожитками». Це фрагмент з історичних документів про село, що зберігаються в різних архівах і музеях України та Польщі.

До 1945 року в селі переважало польське населення, українці становили приблизно четвертину мешканців, а 65 років тому в Жнибородах осіли переселенці з етнічних українських земель Надсяння і Лемківщини. Після довгих, тривожних днів і ночей вигнання з рідних домівок вони зайняли залишені поляками — часто без вікон і дверей — хати і почали нову сторінку життя.

Сюди чи не найпізніше в районі дійшла цивілізація — електричне освітлення, дороги з твердим покриттям, автобусне сполучення. На долю старшого покоління жниборідців випали голодні повоєнні роки, страхи від облав енкавеесників, тяжка робота в колгоспі, різні реформування, але завжди їх оберігали і давали силу долати труднощі висока духовність, завзяття і віра в краще завтра.

Попри заборону, тут завжди колядували на Різдво, водили вертепи, святкували Великдень, і старші, і діти відвідували Богослужіння — ходили в сусідні Берем’яни, бо місцеву церкву радянська влада закрита.

Проголошення незалежної Української держави пробудило громаду до активних дій. І нині усі поля засівають, вирощують худобу, доглядають ліс, будують будинки, підвели газ, вчать дітей, оновлюють храми і святкують...

Навіть сніговії, що збурились позаминулої суботи, не змогли перешкодити з’їхатися односельцям із Бучача, Тернополя і Львова на ювілейне святкування. Почалося воно з молитви у храмах села, потім спільним Молебнем біля фігури Богородиці. Згодом молоді і дужі хлопці змагалися в перетягуванні каната, гирьовому спорті й армреслінгу, а у сільському клубі гостей вітали читці, співаки та гумористи. Спершу своє творче вміння демонстрували учні і вчителі Жниборідської школи. Потім на сцені заврунилось молоде покоління жниборідців: звучали пісні про село, про рідний край, про любов, пересмішники дарували веселий настрій.

Та не було б свята без участі наших бабусь, які й у поважному віці з молодечим запалом колядували і співали народних та жартівливих пісень.

На свято в Жнибороди завітали гості з Бучача. Перший заступник голови Бучацької РДА, депутат районної ради Євген Щербатий презентував школі плазмовий телевізор, пообіцявши й надалі всебічно сприяти громаді у вирішення давно назрілих проблем. А завідуючий райвідділом культури та туризму Олег Тринька приїхав не сам — привіз артистів районного будинку культури.

Хоч у Жнибородах не бракує проблем як у господарській, так і в соціальній сферах, та мешканці села впевнені, що спільними зусиллями їх вдасться вирішити. Віри у краще майбутнє додає велична постать Богородиці, яка зустрічає і проводжає синів та дочок жниборідських у близькі та далекі дороги, благословляє і молить свого небесного Сина за кращу долю цього подільського села.