Петрук-Попик Георгій. Хата Тимофія Бордуляка в Ходачкові
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Тимотею Бордуляку
Бордуляк Тимотей (Тимофій) Гнатович
(псевд. — Т. Бондаришин, Т. Ветлина та ін.)
священик, письменник, перекладач, освітній діяч
(02.02.1863, с. Бордуляки, нині Бродівському району Львівської області — 16.10.1936, с. Великий Ходачків, нині Козівського району)
Хата Тимофія Бордуляка в Ходачкові
Зачаклована ніби ця хата:
Ані час не звалив, ні гроза.
Бив і ворог об неї з гармати,
І вогонь її душу лизав.
І злютований зайда-вітрище
Сатаною летів до вікна...
Та, здавалось, ставала ще вище,
Перемігши у битві, вона.
До людей і до мови їх звикла,
До пісень у надії-журбі.
Часто кличе сільського музику,
Щоб озвучити стіни собі.
Ще й покірно назвалася клубом
І скликає гостей звідусіль
До тепла,
до розмов,
до весіль,
Бо самітності, мабуть, не любить.
Та коли причаїться в ній тиша,
Він приходить — господар — вночі:
Незакінчену повість тут пише
При своїй невгасимій свічі.
Міражі бачить звідси далекі:
То незорану нивку вдови,
То дорогу, якою йде рекрут
Під чужинські брудні корогви,
То заярмлену постать безсилу,
Що конає на призьбі в дворі,
То високу стрілецьку могилу,
Що стоїть на Лисоні-горі.
То муровану катом в’язницю,
Чорний крук над якою літа,
То Богданову вічну каплицю,
Що під нею — молитва свята.
Міражі, міражі... Україна
У сумних міражах за вікном.
Не вколише того й домовина,
Хто життя не вколисував сном.
Чим людина і бідна, й багата,
Те нащадкам своїм залиша.
І тому не згоряє ця хата,
Що живе в ній нетлінна душа.
1988
Георгій Петрук-Попик.
Джерело:
збірка поезій «Думаю вголос», К., «Радянський письменник» 1990.
[Інф.: 04.06.2013. Оновл.: 04.09.2014]
