Бастюк Богдан. Порогові старої хати
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Тимотею Бордуляку
Бордуляк Тимотей (Тимофій) Гнатович
(псевд. — Т. Бондаришин, Т. Ветлина та ін.)
священик, письменник, перекладач, освітній діяч
(02.02.1863, с. Бордуляки, нині Бродівському району Львівської області — 16.10.1936, с. Великий Ходачків, нині Козівського району)
Порогові старої хати
Пам’яті Т. Г. Бордуляка
З боків прищемлений одвірками
Наполовину часом зчовганий
Всміхався сам до себе гірко,
А світ здивовано: «Чого б воно?»
Чого...
Куди ж бо мав подітись.
Як сам — не вітер і не птиця...
Як розбрелись по світу діти —
За океан, по заграницях.
Чого — в світи, за море...
нащо?
І тямковиті, і здорові —
Світ за очі... І не ледащо,
Дідів славетних кров од крові.
Чого ж повіялись у далеч?
Якби знаття, що ненадовго.
Та діти байдуже ступали
У світ чужий, тож —
через нього.
Чого... Бо горбивсь од наруги.
І хоч на тесаних раменах
Волів ходу відчути друга —
Лунала зайд хода важенна.
У ній — захланність і погорда.
Німим господаревим «доки?!»
Аж захлиналася господа,
А в стіни громом — кроки, кроки...
У серце вперто — щемом, щемом...
Хотів устати перед ними
І не заходитись плачем —
Врости кленовими плечима
У хрест на сволоку.
Й ніколи
Глумливого не чути сміху,
Не чути зболеного голосу,
Врости... Та сам —
лише поріг,
З боків прищемлений одвірками.
Наполовину часом зчовганий...
Всміхнувся сам до себе гірко,
А світ здивовано:
«Чого б воно?..»
Богдан Бастюк.
Джерело:
поет. збірка «Трава у профіль», Л., «Каменяр», 1990.
[Інф.: 04.06.2013. Оновл.: 04.09.2014]
