Теличин Данило. Жовте листя. жовте

Бартків Богдан Михайлович
(псевд. — Б. Данько)
журналіст
(31.08.1938, с. Осташівці, нині Зборівського району — 23.06.1979, м. Тернопіль, похований у с. Осташівці)

1. Жовте листя. жовте

Богданові Бартківу, брату

Жовте листя, жовте... Копійки
обміняла осінь на зелені.
З гнізд привичних в ірій ластівки,
може, полетять колись без мене.
Не сумуй, не плач — усе мине,
час прийде і спомином прилину.
Віднесіть в Осташівці мене
в ранній сніг, під мамину калину.
Я в землі до мами притулюсь —
впав листочок, мамо, ваш останній.
Слово ніжне є в житті — люблю,
але є суворе — на прощання.
Жовте листя, жовте... Копійки...
І життя — листок.
Лечу, прощайте!
Там, де мамині в траві стежки,
в час розлуки ви мене шукайте.

2. І все ж...

Газето, панянко моя,
продаєшся ти дорого —
купити не можу
і прошу, як ті жебраки:
повір, я закоханий в тебе,
хоч ворогу
не бажав би просити з твоєї руки.
Скільком ти відмовила
за праведне слово —
скарала,
змела,
закопала живцем?
Я знаю:
у небі гуде не гілля яворове —
там наші колеги
зрослись з пагінцем.
І все ж...
Перед вами, царице примхлива,
як вічний закоханий,
вічно в боргу.
Цілую вам ручку.
Як жінка — ви трішки примхлива,
та щира й відверта —
як істинний друг.

Поет Данило Теличин

Данило Теличин.

Джерело:
поет. збірка «Блиск і біль землі галицької», Т., 2002.

[Інф.: 02.06.2013. Оновл.: 04.09.2014]