Статті

Вірші та пісні про Чортків

Колубаєв Леонід. Чортків

Місто Чортків Тернопільської області

Чортків

Чудових міст насправді так багато.
Оглянем в світі віртуальнім без доріг.
Рідне — єдине, де народились і зростали,
Тому на батьківський вертаємось поріг.

Красивих назв казкових не злічити,
І тішить слух мелодія буття...
Ви теж повірите у казку назви, —
Все переможуть довговічність і життя!

Леонід Колубаєв.
м. Чортків.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №98 (15522) від 6 грудня 2013 року.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]

ПІХУТ Інна. МОЄ РІДНЕ МІСТО

Місто Чортків Тернопільської області

МОЄ РІДНЕ МІСТО

Моє рідне місто,
Любий мій Чортків.
Складу тобі пісню,
Як пташиний спів.

Люблю в тобі все я, —
Поле, річку, гай,
І чудові гори,
Ліс, неначе рай.

Місця історичні,
Костел та церкви.
Рідне моє місто
Вічно хай живе!

Інна ПІХУТ.
м. Чортків.

Джерело:
збірка творів молодих літераторів Тернопільщини «Перші ластівки», випуск восьмий, Т., «Воля», 2003.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Капустін Володимир. Прощальна осені пора

Місто Чортків Тернопільської області

Прощальна осені пора

Мов лебідка, отак до Чорткова
Ти лети, моя пісне дзвінка,
Де за містом, неначе підкова,
Вік за віком Серет протіка.

То, як очі, вода у нім синя.
То вона — кришталево ясна...
Над Серетом цим ходить лемкиня.
Та чомусь така тиха, сумна...

Бо торкнулась журба сіра неба,
В’януть в лузі квітки мовчазні...
Ти скажи їй: — Журитись не треба
В ці осінні, задумані дні.

Лист лемкині везе від солдата
Стрімко поїзд швидкий з далини.
У листі, може, слів небагато,
Проте щирі, з любов’ю вони.

Володимир Капустін.
м. Київ.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №95 (15519) від 27 листопада 2013 року;
г. «Вільне життя плюс», №6 (15534) від 24 січня 2014 року.

[Інф.: 07.03.2014. Оновл.: 06.04.2014]

ПАХОЛОК Роман. “Тарас Шевченко у Чорткові...”

Місто Чортків Тернопільської області

* * *

Тарас Шевченко у Чорткові,
У добрім місті на Поділлі.
Наш брат по духу і по крові,
Мов красень славний в зелен-зіллі.

Ставний, красивий і розумний,
Звівсь, молодий, у центрі граду.
До нього люд іде задумний,
Йдуть галичани на пораду.

Пророк і геній у Чорткові,
Й простолюдин, що став на площу.
Вічно правдивий в віщім слові,
До нього люд йде, мов на прощу.

Зродилось слово, мов багаття,
Титан звернувся до народу:
— Ви вольнії, панове-браття,
Ви сонце здобули — Свободу!

Будьте господарем у домі,
Візьміть у свої руки владу
Й творіть. Немає місця втомі,
У власній хаті дайте раду.

Де ж ви, вкраїнськії Мойсеї?!
Єднайтесь! Во ім’я народу.
В єднанні — сила! — гімн ідеї.
Благодать буде в нагороду.

...Вічно правдивий в віщім слові,
Сучасний крізь завії літ.
Звучить у древньому Чорткові
Шевченка мудрий заповіт.

Роман ПАХОЛОК.
н. в с. Могильниця Теребовлянського району.

Джерело:
збірка поезій «Дві долі», Т., «Лілея», 2005.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]

БРУНДА Ірина. НАД СЕРЕТОМ У ЧОРТКОВІ

Тернопілля Тернопільська область

НАД СЕРЕТОМ У ЧОРТКОВІ

В місті спогадів щасливих літ, напевне, понад сто
Задивлявся в переливи хвиль Серету цей місток.
У годину вечорову любо так прийти сюди
Наслухати колискову гомінливої води.

Сум елегії рядками течія несе у даль,
Вітер звіює листками листопадову печаль.
Вигасає хлюпотіння хвиль дзвінких під бережком
І намріяне видіння проплива небесним дном.

І під тиху колискову, перемовини зірок
Знов рахманно і казково погойда тебе місток.
Розповість одвічну казку про любов двох берегів,
І про ніжність, і про ласку, про усе — але без слів.

І не жаль мені прощатись із хвилинами, що йдуть...
Мов барвіночок хрещатий, в небі зорі он цвітуть...
Завтра наче не існує... Наче вечір не мине...
Але хвилі знов цілує з неба сонце осяйне...

Скоро ці місця залишу не на рік і не на два...
Не забудь і ти колишні колискової слова...
Приведу колись синочка до коханих берегів,
Тільки б казку ти, місточку, розказати захотів...

08.11.2003

Ірина БРУНДА.

Джерело:
Брунда Ірина. Дощі в лабіринтах відлунь:Поезії. Т.: Астон, 2009. — 92 с.

[Інф.: 20.07.2013. Оновл.: 20.07.2013]

ПАХОЛОК Роман. СЛАВЕНЬ «ЧОРТКІВ»

Місто Чортків Тернопільської області

СЛАВЕНЬ «ЧОРТКІВ»

Живе в віках
Моє чарівне місто.
Крізь часу синь
Ріка Серет пливе.
У тишу вулиць
Йдемо урочисто.
Тут мій народ-герой живе.

Тут мій народ, немов одна родина.
Розквітло місто сяйвом куполів.
Тут я живу, моя тут батьківщина,
Моя ти слава, мій Чортків.

Народний дух
Незламний, непокірний.
І волі стяг
Пливе у небесах.
Тут мій Чортків,
Син України вірний,
Іде до світла гордий птах.

Роман ПАХОЛОК.
н. в с. Могильниця Теребовлянського району.

Джерело:
збірка поезій «Дві долі», Т., «Лілея», 2005.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]

ТОРКІТ Марія. НАШЕ МІСТО

Місто Чортків Тернопільської області

НАШЕ МІСТО

В блакить звертаєм погляди свої,
Де стяг синьо-жовтий грає.
Наше місто Чортків
Ювілейну дату стрічає.
Це одна із найкращих дат:
Нашому місту — чотириста вісімдесят.
Злетів час століть, сповитий імлою.
Милуємось, Чорткове, тобою.
Наше місто привітне, миле
Клич до свята свого сурмить.
Хай спалахне з новою силою
Любов, що тут спізнали ми.
І помолімося за це свято
В храмі апостолів Петра і Павла.
Із ювілейною, місто, датою!
В майбутнє дорога твоя пролягла!

Марія ТОРКІТ.
м. Чортків.

Джерело:
г. «Вільне життя», №65(14229) від 02 липня 2002 року.

[Інф.: 24.01.2009. Оновл.: 17.09.2012]

ОБШАРСЬКА Раїса. ЧОРТКІВ

Місто Чортків Тернопільської області

ЧОРТКІВ

Далекий дзвін Трипільської культури
Видзвонює історію віків.
Серед руїн, розрухи і зажури
Зростає едельвейсом мій Чортків.

Встає, як символ ніжності і вроди,
Із шепоту Сарматських теплих хвиль,
І дотепер несуть Серету води
Далекий відгомін минулих див.

А ще страждань, і горя, і розборів,
Знущання шляхти і татарський жах.
Звитяжні імена своїх героїв
Співають гори у дзвінких піснях.

Із глибини віків лунає слава
Майстрів, умільців, вроджених творців...
Чортківський замок, церква дерев’яна,
Бруківки-слави з-під копита спів.

Далека і бурхлива офензива
І січових стрільців незламна рать,
І Українська нездоланна сила —
У тьмі вогнями вічними горять.

А мовчазні тюремні чорні ґрати
Устами мертвих до живих кричать:
«За Волю, за Вкраїну помирати
На долі нам поставлено печать!»

І з-під ярма фашистської неволі,
Із сталінських смертельних таборів
Ти рвалося до правди і до волі,
Кохане місто — сонячний Чортків.

У білому вінку п’янких каштанів
Долаєш зло, женеш далеко сум.
І розцвітають маки полум’яно
Від мрій твоїх, від сущих твоїх дум.

Галичини гаряче вірне серце,
Моє кохане місто чарівне.
І де знайти те золоте відерце,
Щоб виміряти ним тепло твоє?

Між горами колискою любові
Вигойдуєш історії слова,
О, сивочолий, древній мій Чорткове —
Світлице мого щастя і добра!

Раїса ОБШАРСЬКА.

Джерело:
поет. збірка «Краплини серця полум’яні», Т., «Джура», 2001.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

РАМАЗАНОВ Гілемдар. ДУМИ У МІСТІ ЧОРТКОВІ

Місто Чортків Тернопільської області

ДУМИ У МІСТІ ЧОРТКОВІ

Безшумне місто між зелених гір,
Багато неба над тобою, місто.
Чортків твоє наймення з давніх пір,
у тебе я ввійшов колись танкістом.
І тут зустрів двадцяту я весну
(Хоча три роки землю вже прасую).
І тільки вперше за усю війну
Збагнув, нарешті, істину просту я,
Що глибше треба бачить, глибше жить, —
Лиш в глибині таїться правди зав’язь.
Тоді поклявся я добро творить
І на поріг не підпускати заздрість,
Трудитися — щоб горами вергнуть,
Уникнуть ліні, блуду, суєслів’я.
Покіль живий — самим собою буть,
На щедрість — нею ж, на любов — любов’ю...
І ось тепер сюди я знов прибув.
Ясінь надворі, а в думках туманно:
Вогонь погас, та сірий попіл здув —
І знов горить моя наскрізна рана,
Тут, де спізнав страшний я смисл вогню,
Воскреснув світ, І я — його кровиця,
Й, здається, що закута у броню,
У панцернику юність моя мчиться.
Плита могильна,
Лиця друзів знов
Укотре вже переді мною стали,
Кладу піони,
Ніби нашу кров, —
Живих і мертвих —
Пелюстки всотали.
Доріг минувших не забуть й на мить,
Мені ще сіять і збирати жниво.
Та тільки б так, щоб совість не згубить,
Вона таїть моєї клятви диво...
А над Чортковом дощ,
Весняний грім. Гроза.
Прощайте, місто, юність і дерева.
Хоча у мене й витримка сталева,
Та очі враз осяяла спьоза.

Гілемдар РАМАЗАНОВ,
башкирський поет.
Переклад Михайла ОНИСЬКІВА.

Джерело:
г. «Вільне життя», №73(10455) від 15 квітня 1983 року.

[Інф.: 24.01.2009. Оновл.: 17.09.2012]

ОБШАРСЬКА Раїса. “Сивочолі стояли і плакали...”

Місто Чортків Тернопільської області

* * *

20.10.2002 р. на відкритті
пам’ятника «Бистрому» у м. Чорткові

Сивочолі стояли і плакали,
Поскидали шапки і молилися.
Хмари збились таємними знаками,
В небі сині віконця світилися.

Покотилося «Слава!» долиною,
Де зібралося море народу.
Застигали червоно калиною
На гірлянді краплини свободи.

Він піднявся високо над фанами,
Що цвіли жовто-синьою хвилею,
Оповитий безмежною шаною
Повернувся, мов лебідь із вирію.

Молодий, повний сили і відчаю,
Тільки сум у очах над роками,
Що чота його значно порідшала
З тих, що «сірими» звались «вовками».

Та підковами коні зацокали,
Гідна зміна несе твою справу.
Бачиш, «Бистрий», борці наші соколи
Здобули незалежну державу.

Твоя мрія велика здійснилася,
Варта слави, поваги і гідності
Україна з роси відродилася,
Із твоєї любові і вірності!

Раїса ОБШАРСЬКА.

Джерело:
поет. збірка «У тінях папороті», Т., «Лілея», 2005.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]