Статті
Вірші та пісні про Чортків
Колубаєв Леонід. Чортків
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
Чортків
Чудових міст насправді так багато.
Оглянем в світі віртуальнім без доріг.
Рідне — єдине, де народились і зростали,
Тому на батьківський вертаємось поріг.
Красивих назв казкових не злічити,
І тішить слух мелодія буття...
Ви теж повірите у казку назви, —
Все переможуть довговічність і життя!
Леонід Колубаєв.
м. Чортків.
Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №98 (15522) від 6 грудня 2013 року.
[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]
ПІХУТ Інна. МОЄ РІДНЕ МІСТО
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
МОЄ РІДНЕ МІСТО
Моє рідне місто,
Любий мій Чортків.
Складу тобі пісню,
Як пташиний спів.
Люблю в тобі все я, —
Поле, річку, гай,
І чудові гори,
Ліс, неначе рай.
Місця історичні,
Костел та церкви.
Рідне моє місто
Вічно хай живе!
Інна ПІХУТ.
м. Чортків.
Джерело:
збірка творів молодих літераторів Тернопільщини «Перші ластівки», випуск восьмий, Т., «Воля», 2003.
[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]
Капустін Володимир. Прощальна осені пора
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
Прощальна осені пора
Мов лебідка, отак до Чорткова
Ти лети, моя пісне дзвінка,
Де за містом, неначе підкова,
Вік за віком Серет протіка.
То, як очі, вода у нім синя.
То вона — кришталево ясна...
Над Серетом цим ходить лемкиня.
Та чомусь така тиха, сумна...
Бо торкнулась журба сіра неба,
В’януть в лузі квітки мовчазні...
Ти скажи їй: — Журитись не треба
В ці осінні, задумані дні.
Лист лемкині везе від солдата
Стрімко поїзд швидкий з далини.
У листі, може, слів небагато,
Проте щирі, з любов’ю вони.
Володимир Капустін.
м. Київ.
Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №95 (15519) від 27 листопада 2013 року;
г. «Вільне життя плюс», №6 (15534) від 24 січня 2014 року.
[Інф.: 07.03.2014. Оновл.: 06.04.2014]
ПАХОЛОК Роман. “Тарас Шевченко у Чорткові...”
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
* * *
Тарас Шевченко у Чорткові,
У добрім місті на Поділлі.
Наш брат по духу і по крові,
Мов красень славний в зелен-зіллі.
Ставний, красивий і розумний,
Звівсь, молодий, у центрі граду.
До нього люд іде задумний,
Йдуть галичани на пораду.
Пророк і геній у Чорткові,
Й простолюдин, що став на площу.
Вічно правдивий в віщім слові,
До нього люд йде, мов на прощу.
Зродилось слово, мов багаття,
Титан звернувся до народу:
— Ви вольнії, панове-браття,
Ви сонце здобули — Свободу!
Будьте господарем у домі,
Візьміть у свої руки владу
Й творіть. Немає місця втомі,
У власній хаті дайте раду.
Де ж ви, вкраїнськії Мойсеї?!
Єднайтесь! Во ім’я народу.
В єднанні — сила! — гімн ідеї.
Благодать буде в нагороду.
...Вічно правдивий в віщім слові,
Сучасний крізь завії літ.
Звучить у древньому Чорткові
Шевченка мудрий заповіт.
Роман ПАХОЛОК.
н. в с. Могильниця Теребовлянського району.
Джерело:
збірка поезій «Дві долі», Т., «Лілея», 2005.
[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]
БРУНДА Ірина. НАД СЕРЕТОМ У ЧОРТКОВІ
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
НАД СЕРЕТОМ У ЧОРТКОВІ
В місті спогадів щасливих літ, напевне, понад сто
Задивлявся в переливи хвиль Серету цей місток.
У годину вечорову любо так прийти сюди
Наслухати колискову гомінливої води.
Сум елегії рядками течія несе у даль,
Вітер звіює листками листопадову печаль.
Вигасає хлюпотіння хвиль дзвінких під бережком
І намріяне видіння проплива небесним дном.
І під тиху колискову, перемовини зірок
Знов рахманно і казково погойда тебе місток.
Розповість одвічну казку про любов двох берегів,
І про ніжність, і про ласку, про усе — але без слів.
І не жаль мені прощатись із хвилинами, що йдуть...
Мов барвіночок хрещатий, в небі зорі он цвітуть...
Завтра наче не існує... Наче вечір не мине...
Але хвилі знов цілує з неба сонце осяйне...
Скоро ці місця залишу не на рік і не на два...
Не забудь і ти колишні колискової слова...
Приведу колись синочка до коханих берегів,
Тільки б казку ти, місточку, розказати захотів...
08.11.2003
Ірина БРУНДА.
Джерело:
Брунда Ірина. Дощі в лабіринтах відлунь:Поезії. Т.: Астон, 2009. — 92 с.
[Інф.: 20.07.2013. Оновл.: 20.07.2013]
ПАХОЛОК Роман. СЛАВЕНЬ «ЧОРТКІВ»
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
СЛАВЕНЬ «ЧОРТКІВ»
Живе в віках
Моє чарівне місто.
Крізь часу синь
Ріка Серет пливе.
У тишу вулиць
Йдемо урочисто.
Тут мій народ-герой живе.
Тут мій народ, немов одна родина.
Розквітло місто сяйвом куполів.
Тут я живу, моя тут батьківщина,
Моя ти слава, мій Чортків.
Народний дух
Незламний, непокірний.
І волі стяг
Пливе у небесах.
Тут мій Чортків,
Син України вірний,
Іде до світла гордий птах.
Роман ПАХОЛОК.
н. в с. Могильниця Теребовлянського району.
Джерело:
збірка поезій «Дві долі», Т., «Лілея», 2005.
[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]
ТОРКІТ Марія. НАШЕ МІСТО
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
НАШЕ МІСТО
В блакить звертаєм погляди свої,
Де стяг синьо-жовтий грає.
Наше місто Чортків
Ювілейну дату стрічає.
Це одна із найкращих дат:
Нашому місту — чотириста вісімдесят.
Злетів час століть, сповитий імлою.
Милуємось, Чорткове, тобою.
Наше місто привітне, миле
Клич до свята свого сурмить.
Хай спалахне з новою силою
Любов, що тут спізнали ми.
І помолімося за це свято
В храмі апостолів Петра і Павла.
Із ювілейною, місто, датою!
В майбутнє дорога твоя пролягла!
Марія ТОРКІТ.
м. Чортків.
Джерело:
г. «Вільне життя», №65(14229) від 02 липня 2002 року.
[Інф.: 24.01.2009. Оновл.: 17.09.2012]
ОБШАРСЬКА Раїса. ЧОРТКІВ
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
ЧОРТКІВ
Далекий дзвін Трипільської культури
Видзвонює історію віків.
Серед руїн, розрухи і зажури
Зростає едельвейсом мій Чортків.
Встає, як символ ніжності і вроди,
Із шепоту Сарматських теплих хвиль,
І дотепер несуть Серету води
Далекий відгомін минулих див.
А ще страждань, і горя, і розборів,
Знущання шляхти і татарський жах.
Звитяжні імена своїх героїв
Співають гори у дзвінких піснях.
Із глибини віків лунає слава
Майстрів, умільців, вроджених творців...
Чортківський замок, церква дерев’яна,
Бруківки-слави з-під копита спів.
Далека і бурхлива офензива
І січових стрільців незламна рать,
І Українська нездоланна сила —
У тьмі вогнями вічними горять.
А мовчазні тюремні чорні ґрати
Устами мертвих до живих кричать:
«За Волю, за Вкраїну помирати
На долі нам поставлено печать!»
І з-під ярма фашистської неволі,
Із сталінських смертельних таборів
Ти рвалося до правди і до волі,
Кохане місто — сонячний Чортків.
У білому вінку п’янких каштанів
Долаєш зло, женеш далеко сум.
І розцвітають маки полум’яно
Від мрій твоїх, від сущих твоїх дум.
Галичини гаряче вірне серце,
Моє кохане місто чарівне.
І де знайти те золоте відерце,
Щоб виміряти ним тепло твоє?
Між горами колискою любові
Вигойдуєш історії слова,
О, сивочолий, древній мій Чорткове —
Світлице мого щастя і добра!
Раїса ОБШАРСЬКА.
Джерело:
поет. збірка «Краплини серця полум’яні», Т., «Джура», 2001.
[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]
РАМАЗАНОВ Гілемдар. ДУМИ У МІСТІ ЧОРТКОВІ
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
ДУМИ У МІСТІ ЧОРТКОВІ
Безшумне місто між зелених гір,
Багато неба над тобою, місто.
Чортків твоє наймення з давніх пір,
у тебе я ввійшов колись танкістом.
І тут зустрів двадцяту я весну
(Хоча три роки землю вже прасую).
І тільки вперше за усю війну
Збагнув, нарешті, істину просту я,
Що глибше треба бачить, глибше жить, —
Лиш в глибині таїться правди зав’язь.
Тоді поклявся я добро творить
І на поріг не підпускати заздрість,
Трудитися — щоб горами вергнуть,
Уникнуть ліні, блуду, суєслів’я.
Покіль живий — самим собою буть,
На щедрість — нею ж, на любов — любов’ю...
І ось тепер сюди я знов прибув.
Ясінь надворі, а в думках туманно:
Вогонь погас, та сірий попіл здув —
І знов горить моя наскрізна рана,
Тут, де спізнав страшний я смисл вогню,
Воскреснув світ, І я — його кровиця,
Й, здається, що закута у броню,
У панцернику юність моя мчиться.
Плита могильна,
Лиця друзів знов
Укотре вже переді мною стали,
Кладу піони,
Ніби нашу кров, —
Живих і мертвих —
Пелюстки всотали.
Доріг минувших не забуть й на мить,
Мені ще сіять і збирати жниво.
Та тільки б так, щоб совість не згубить,
Вона таїть моєї клятви диво...
А над Чортковом дощ,
Весняний грім. Гроза.
Прощайте, місто, юність і дерева.
Хоча у мене й витримка сталева,
Та очі враз осяяла спьоза.
Гілемдар РАМАЗАНОВ,
башкирський поет.
Переклад Михайла ОНИСЬКІВА.
Джерело:
г. «Вільне життя», №73(10455) від 15 квітня 1983 року.
[Інф.: 24.01.2009. Оновл.: 17.09.2012]
ОБШАРСЬКА Раїса. “Сивочолі стояли і плакали...”
- Деталі
- Батьківська категорія: Тернопілля-Чортківщина
* * *
20.10.2002 р. на відкритті
пам’ятника «Бистрому» у м. Чорткові
Сивочолі стояли і плакали,
Поскидали шапки і молилися.
Хмари збились таємними знаками,
В небі сині віконця світилися.
Покотилося «Слава!» долиною,
Де зібралося море народу.
Застигали червоно калиною
На гірлянді краплини свободи.
Він піднявся високо над фанами,
Що цвіли жовто-синьою хвилею,
Оповитий безмежною шаною
Повернувся, мов лебідь із вирію.
Молодий, повний сили і відчаю,
Тільки сум у очах над роками,
Що чота його значно порідшала
З тих, що «сірими» звались «вовками».
Та підковами коні зацокали,
Гідна зміна несе твою справу.
Бачиш, «Бистрий», борці наші соколи
Здобули незалежну державу.
Твоя мрія велика здійснилася,
Варта слави, поваги і гідності
Україна з роси відродилася,
Із твоєї любові і вірності!
Раїса ОБШАРСЬКА.
Джерело:
поет. збірка «У тінях папороті», Т., «Лілея», 2005.
[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]
Більше статей...
- ОБШАРСЬКА Раїса. ПІСНЯ ПРО ЧОРТКІВ
- ОБШАРСЬКА Раїса. О, МІЙ ЧОРТКОВЕ
- МЕЛЬНИК Василь. ВИЗВОЛЕННЯ
- МАТВІЙЧУК Олександр. ЧОРТКІВ
- КРИВОРОТЬКО Анатолій. ЧОРТКІВ
- КОЛОМІЄЦЬ Володимир. ДРЕВНІЙ ЧОРТКІВ
- КІТ Михайло. ЧОРТКОВЕ МІЙ! (пісня)
- КІТ Михайло. ЧАРУЮЧИЙ ЧОРТКІВ
- КІТ Михайло. УСМІШКА — ЦЕ СОНЯЧНИЙ ДАР
- КІТ Михайло. СВОБОДИ ДУХ ЖИВЕ В МОЇМ ЧОРТКОВІ