Статті

Вірші, пісні та оповідання про Зарваницю

КИШКАНЮК Оксана. ДО ЗАРВАНИЦІ

Зарваницький Духовний центр

ЗАРВАНИЦЯ

Скликає всіх до себе Зарваниця,
Де Матір Божа об’явилася не раз.
Напиймося живучої водиці,
Вона спасе і оздоровить нас.
На прощу кожний рік ми поспішаєм,
Щоб час в молитві спільній провести.
І Матір Божу як Царицю прославляєм,
І просимо увесь народ спасти...
Дзвенить криниця тут цілюща,
Капличка - наче Божий рай.
Витає мир і правда суща.
Народе, Бога прославляй.
Спасіння тут знайдеш від болю
І ласку Божу осягнеш.
Під чистим осяйним покровом
Тут серцем знову оживеш.

Оксана КИШКАНЮК.
с. Слобідка Заліщицького району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №№74-75 (15498-15500) від 18 вересня 2013 року.

[Інф.: 18.09.2013. Оновл.: 18.09.2013]

ЯРЕМА Руслана. ДОРОГИ ДО ЗАРВАНИЦІ...

Зарваницький Духовний центр

ДОРОГИ ДО ЗАРВАНИЦІ...

Дороги для тих, хто не відає страху,
Дороги мінливі, текучі, як ртуть...
Дороги щасливі, дороги, мов птахи,
Дороги усі в Зарваницю ведуть.
Як темрява ночі закриє повіки,
Зоря посковзнеться й зірветься ураз —
Нечутно, неждано, назавжди, навіки
Ночами дороги приходять до нас.
І снами стають сторожкими, як поїзд,
Що в далеч копитить по рейках в лісах.
Вони - як моя недописана повість —
Лягли невідомістю слова в рядках.
Дороги гостинно прочан зустрічають:
Тут вчасно розумну пораду дадуть,
Водою смачною усіх пригощають,
Бо люди гостинні у селах живуть.
І я в Зарваницю на прощу зібралась:
Дороги не знала, тому й хвилювалась.
Уже я минула село Городище,
Де Матінка Божа глядить з висоти.
Там є вказівник «Зарваниця», а вище
Іще тридцять шість кілометрів іти.
Село Яструбове - усе пречудово,
А Купчинці славні, там звичаї давні.
До Ішкова - сім кілометрів дороги:
І просять спочинку вже втомлені ноги.
А там добрі люди - Дай, Боже, їм щастя —
Водички напитись дали, мов причастя.
А в Ішкові хрест і прекрасна каплиця,
Питаю, чи близько уже Зарваниця.
На лавку присіла - затишно, як в хаті,
Тут є медсестричка у білім халаті:
Бинтом завинула змозолену ногу
І благословила в далеку дорогу.
Аж ось Семиківці, за ними - Надрічне...
Тут все старовинне, прадавнє і вічне.
Нарешті, Вишнівчик... О, Боже! Дай сили,
Щоби мене ноги ще довго носили.
... І сниться мені Пресвята Зарваниця,
Святині і храми... Церкви і собори,
Цілющі джерела, й висока дзвіниця,
І хресна дорога до Бога, у гори...

З повагою і щонайщирішими враженнями від сьогорічної липневої Зарваницької прощі — Руслана ЯРЕМА, парафіянка.
с. Дибще Козівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №65 (15385) від 24 серпня 2012 року.

[Інф.: 29.09.2012. Оновл.: 29.09.2012]

МАНДЗІЙ Андрій. КЛИЧЕ ЗАРВАНИЦЯ

Зарваницький Духовний центр

КЛИЧЕ ЗАРВАНИЦЯ

До Тебе добре всім знайома,
Вкраїнському народові дорога,
Великий і тернистий небесний шлях,
Та Божа Мати завжди у наших серцях.
Всі ми йдемо до благословення,
До Божого щирого одкровення,
Йдуть люди немічні та бідні,
Йдуть з ними діти та їх рідні.
Всі просять Господа чудес,
Щоб ще хоч трохи літ послав з небес.
І ось тут — Пресвята Зарваниця,
Святині, церкви й висока дзвіниця,
Великі хати, красиві собори,
І хресна дорога веде нас у гори.
І кожен в радісному чутті,
Молиться, немов уперше у житті.
Всі близькі йдуть, уся рідня,
Бо з нетерпінням чекали цього дня.
Просили Матір-Рятівницю,
Щоб у всіх були здорові лиця.
Кличуть дзвони, кличе Зарваниця,
Усі ідуть до Матері Цариці,
Я зачерпну цілющої води,
Щоб ще не раз вернутися сюди.

Андрій МАНДЗІЙ

Андрій МАНДЗІЙ,
студент Кременецького медичного училища ім. А. Річинського.
с. Золота Слобода Козівського району.

Джерело:
Вірш запропонований автором.

[Інф.: 27.08.2013. Оновл.: 27.08.2013]

ЩУРАТ Василь. ТУРЕЦЬКИЙ НАБІГ

Зарваницький Духовний центр

ТУРЕЦЬКИЙ НАБІГ

Під Зарваницею, де нині
В Полісюках лежить в руїні
Старезний замок, що про лихо
Лиш з бур’янами шепче тихо,
Сказав би він, коли б мав мову,
Про давнину і людям слово,

Про ріки крові, про пожари,
Про те, як і його татари
Палили, взявши Зарваницю;
Як в лісі віднайшли каплицю.
Сказав би замок, але годі,
Є вість глуха про те в народі,
Як із каплиці Божа Мати
Звертала кулі і гармати,
Звертала кулі та рушниці;
Як невір втік з-під Зарваниці,
Що вже займалася пожаром;
Як знову силувався даром

Від замку до каплиці влізти:
Як та сховалася без вісти
В підземні пропасті безслідні;
Як мерли із страху негідні;
Як Мати Божа у каплиці
Явилась знову в Зарваниці...

Поет Василь ЩУРАТ

Василь ЩУРАТ.

Джерело:
???

[Інф.: 2007. Оновл.: 29.09.2012]

ВИХРУЩ Володимир. ЗАРВАНИЦЯ — ВІРИ ДЖЕРЕЛО

Зарваницький Духовний центр

ЗАРВАНИЦЯ — ВІРИ ДЖЕРЕЛО

Скільки сонця на дорогах долі,
Яснокрилий променевий рій.
Дзвонять дзвони, дзвонять дзвони волі,
Дзвони честі, віри і надій.

Щедрість співу, радість переміни
На крилятах молодих вітрів.
І стріча Цариця України —
Божа Матір дочок і синів.

Сто стежок веде до Зарваниці,
І віки стежин цих не зітруть.
Люди йдуть до Матері-Цариці,
До криниці вільні люди йдуть.

Матінко, Ти на високім небі,
В наші душі вірою зійди.
На спокуту ми прийшли до Тебе,
До Твоєї вічної води.

Силі духу уступила криця.
Хорогви і сорочки цвітуть.
Кличуть дзвони, кличе Зарваниця,
І прочани йдуть, на відпуст йдуть.

Поет Володимир ВИХРУЩ

Володимир ВИХРУЩ.

Джерело:
фотокнига Бубнія П. М., Балюха В. О. «Зарваниця», Т., «Збруч», 2008.

[Інф.: 07.10.2012. Оновл.: 18.09.2013]

ШУПА Зіновія. СВІТЛА СТЕЖИНА

Чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері

СВІТЛА СТЕЖИНА

Стежина світла до Зарваниці
З усього світу народ веде,
Бо кожен хоче, немов зіницю,
Хоч раз побачити місце святе.
Щоб на коліна упасти щиро
І знести вгору руки свої,
Щоб лиш єдиній Цариці світу
Повісти горе свої й жалі.
Усі в Ній бачать свій порятунок,
Розраду й поміч на все життя.
Для них, Пречиста, Ти сонце ясне,
Що зігріває душу й серця.

Зіновія ШУПА.

Джерело:
збірка поезій та оповідань «Душі причастя», Т., «Воля», 2004.

[Інф.: 29.09.2012. Оновл.: 18.09.2013]

ДУРБАК Роман. ЗАРВАНИЦЯ

Зарваницький Духовний центр

ЗАРВАНИЦЯ

Раненько скоросвіт, у церкві світло тліє,
Людей зі всіх сторін без ліку в Божім храмі.
Ось бачу: б’є чолом якийсь дідусь об камінь
Перед чудесною іконою Марії.

Та не в одного там зболілі трудом вії,
Бо пішки йшли і йшли із сіл далеких днями,
Ішли, щоб біль душі гоїти молитвами
І серцю віри дно відкрить у стіп Марії.

А тут і там рве тишу ревний плач жіночий,
Несесь каліки зойк, що губиться в молитві —
І в храмі тихо знов, як уночі по битві.

А в храмі тім і я молюсь, тихцем шепочу
Жаркі слова благань так, як лиш серце вміє —
І серце те кладу я в стіп Твоїх, Маріє!..

Зарваниця, 7.07.1934

Роман ДУРБАК.

Джерело:
фотокнига Бубнія П. М., Балюха В. О. «Зарваниця», Т., «Збруч», 2008.

[Інф.: 07.10.2012. Оновл.: 07.10.2012]

ШУПА Зіновія. ЗАРВАНИЦЯ

Зарваницький Духовний центр

ЗАРВАНИЦЯ

До Зарваниці народ іде,
Іскра любові людей веде.
До Зарваниці, до джерела,
Де б’є цілюща чиста вода.

Де об’явилась Діва Марія
Прекрасна й ніжна, як та лелія.
До Неї люди гуртом ідуть,
Щиру молитву у дар несуть.

Ідуть здорові, ідуть каліки —
Даруй, Царице, їм свої ліки.
Найкращі ліки — водичка чиста,
Бо в ній стояла Діва Пречиста.

Бо в ній стояла Діва Марія —
Спасіння наше, серця Надія.
В тяжку хвилину наша розрада,
В обіймах своїх зустріне радо.

Зіновія ШУПА.

Джерело:
збірка поезій та оповідань «Душі причастя», Т., «Воля», 2004.

[Інф.: 29.09.2012. Оновл.: 29.09.2012]

МУХА Петро. НА ВІДПУСТ

Зарваницький Духовний центр

НА ВІДПУСТ

На зарваницьких крутосхилах
Збираються прочан гурти.
Дай, Божа Матінко, їм сили,
Гріхи їм, Боже, відпусти.
Нехай ковток води святої
Зросить їм змучені ууста,
Щоб кожен з них у супокої
Для України жити став,
У болях власного сумління
Очистився від скверни зла,
Щоб до людей, як воскресіння,
Нарешті злагода прийшла.
Хай принести життя в офіру
Заради волі всі могли,
Щоб наше слово, нашу віру
Більш не топтали вороги.
На зарваницькі крутосхили
Ідуть прочан нові гурти.
Дай, Божа Матінко, їм сили,
Гріхи їм, Боже, відпусти.

Петро МУХА.

Джерело:
фотокнига Бубнія П. М., Балюха В. О. «Зарваниця», Т., «Збруч», 2008.

[Інф.: 07.10.2012. Оновл.: 07.10.2012]

ШЕРЕМЕТА Марія. О МАТИ БОЖА ЗАРВАНИЦЬКА

Чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері

О МАТИ БОЖА ЗАРВАНИЦЬКА

З молитвами до Тебе йдемо
Та любов, як злото, щиру
У серцях своїх несемо.
І п’ємо водицю чисту,
Що зцілює від усього,
Чим душа болить і плаче
Й навертає нас до Бога.
Бо вода ця освятилась
Твоїм світлим омофором,
І тоді ангели в небі
Заспівали: «Хвалу хором».
Рознесли новину славну
Про цілюще джерело,
Що від Божого престолу
Людям втіху принесло.
Йдем до тебе, Божа Мами,
Із тривогами та болем,
Повертаємось веселі,
Сповнені натхненням Божим.

Марія ШЕРЕМЕТА.
с. Голгоча Підгаєцького району.

Джерело:
збірка творів молодих літераторів Тернопільщини «Перші ластівки», випуск десятий, Т., 2006.

[Інф.: 29.09.2012. Оновл.: 18.09.2013]