Статті

Вірші та пісні про Ланівці

КУЗА Михайло. ЛАНІВЦІ

Місто Ланівці Тернопільської області

ЛАНІВЦІ

Мене світанки у дорогу манять,
Туманом поливають пшениці,
І я спішу, спішу на полустанок,
Беру квиток у рідні Ланівці.
Немов в дитинство повертаюсь знову,
І оживають днів моїх рядки,
Шукаю серцем найніжніше слово,
Щоб працелюбних славить земляків.
Й моя любов, вона, неначе небо.
Я ваш — увесь. Моє коріння тут.
І пісня трударя, і солов’їний щебет
Мене в дитинство золоте ведуть.

Михайло КУЗА.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 15.09.2012. Оновл.: 15.09.2012]

КОЛОМЕЙЦЕВА Ірина. МІСТО РІДНЕ МОЄ (пісня)

Місто Ланівці Тернопільської області

МІСТО РІДНЕ МОЄ

(пісня)

Місто рідне моє між зелених ланів розляглося,
В оточенні верб і річок голубих.
На планеті Земля — це маленький куточок,
А для мене — це Всесвіт, що гріє і душу живить.

ПРИСПІВ:

Ланівці — рідне місто моє,
Ланівці — найдорожче, що є,
Ланівці — я вклоняюсь тобі,
Ланівці — ти як зірка мені.

Тут і запахи трав, і вишні в білому цвіті,
Й хліба золоті, і небо таке голубе.
І люди у місті щирі й привітні,
Неначе велика і дружна родина живе.

ПРИСПІВ.

Куди б не закинула доля мене примхлива,
Думками я лину до тебе завжди.
Вустами спраглими припаду до землі-перлини,
З криниці нап’юся цілющої чудо-води.

ПРИСПІВ.

Ірина КОЛОМЕЙЦЕВА.

Джерело:
г. «Голос Лановеччини», №41-42(6901-6902) від 05 вересня 2003 року.

[Інф.: 28.11.2009. Оновл.: 15.09.2012]

КРИВОРОТЬКО Анатолій. ЛАНІВЦІ

Місто Ланівці Тернопільської області

ЛАНІВЦІ

Довкіл відомо: в селищі завод
І то ще не абиякий — цукровий.
Під осінь піднімає він народ,
Що на роботу й випроби готовий.
З усюд везуть машини буряки,
І водії кермують самоскиди.
На плині урожайної ріки,
Як наречена, ждана осінь їде.
Дороги, як холоші хлопчаків,
Не знають ні рятунку, ні спочину.
Лише чекають завше на майстрів,
Бо рух не знає спокою і впину.
Штани заносять хлопці до дірок.
І Ланівцям гудрон не допоможе.
І не виходять з плетива думок
Вибоїни, що водіїв тривожать.
І знов дорога підставляє стан.
До Ланівців шоферські линуть мрії.
Тоді в розмовах, в помислах селян
Не стане поряд з ними навіть Київ.

Анатолій КРИВОРОТЬКО.
м. Київ.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 15.09.2012. Оновл.: 15.09.2012]